Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

Макарівщина в житті й творчості Тараса Шевченка


Комусь може здаватися, що Макарівщина жодним чином не пов’язана з ім’ям видатного українського письменника і художника Тараса Шевченка. Рішуче заперечую таке твердження.

Ще в середині минулого століття, завдяки дослідженням краєзнавця з Брусилова Якова Галайчука, стало відомо, що в жовтні 1846 р. Т. Шевченко повертався із Житомира до Києва через Брусилів, Грузьку і Бишів. Далі його маршрут пролягав територією сучасної Макарівщини – або через Лишню й Ясногородку, або через Яблунівку, Мостище і Новосілки. Місцева легенда оповідає, що в Бишеві Тарас Шевченко намалював портрет дівчини з хутора Лупського, який, на жаль, не дійшов до нашого часу.

Очевидно саме під впливом цієї подорожі та, звісно, записаних раніше пісень про славного гайдамацького ватажка Івана Бондаренка Т. Шевченко увіковічив славне місто Бишів у безсмертному «Кобзарі»:

І каже сідлати коня свого вороного:

Має погуляти у Бихові, славнім місті

З Левченком укупі.

Потоптати жидівського й шляхетського трупу.

«Швачка», 1848 р.

Ще під час першої подорожі в Україну Тарас Шевченко разом з Пантелеймоном Кулішем побували у Межигірському монастирі, якого змалював. Там вони разом записували українські народні пісні про Палія, Бондаренка, Левченка, Нечая. Більшість таких записів і замальовок – в чотирьох робочих альбомах Шевченка 1839–1850 рр., які тепер зберігаються у фондах столичного Інституту літератури.

Так, у першому альбомі 1839–1843 рр., з малюнками, ескізами, пейзажними зарисовками, виконаними в С.-Петербурзі та під час першої поїздки в Україну 1843 р., є два фольклорні уривки: «Соколе мій, чоловіче…» та «І ворони клюють, і сороки клюють…». Рукою П. Куліша записані народні пісні: «Хвалилася Україна…», «В Макарові, славнім місті…», «Солодким медом да солодким вином…», «Гей підтискай, малий хлопче…», «Да все луги, все береги…». У третьому альбомі 1846–1850 рр., заповненому замальовками українських та аральських пейзажів, начерками людських постатей, побутових сцен, чорнових варіантів оригінальних поезій, виконаних в Україні та на засланні – в Оренбурзі, Орську та під час Аральської описової експедиції, рукою Шевченка та іншої особи зроблено, серед інших, фольклорний запис «Ой хвалився Бондаренко…».

Усі записи народної творчості в альбомах Т. Шевченка з детальними коментарями опубліковано у зібранні його творів. Пісні про Бондаренка для нас – найцікавіше джерело, адже саме в них – інформація про славне минуле нашого краю, яку Великий Кобзар глибоко аналізував і обмірковував.

У фольклорному записі «Ой хвалився Бондаренко» тричі згадано Бишів та один раз Соснівку:

Ой збирайтесь, козаченьки,

У Бишів гуляти.

Будем пити і гуляти,

Жидів-ляхів грабувати,

На смерть убивати.

Ой ходімо, козаченьки, ходім погуляти,

В славне місто до Бишева Бондаря шукати.

Приїхали до Бишева да й стали питати –

А де ж то нам Бондар[енка] у місті шукати?

Ой привели Б[ондаренка] в Соснівку до криниці –

Скидай, скидай, Б[ондаренку], лядські лядовниці.

З розповіді про храмове свято в Макарові починається пісня «В Макарові, славнім місті…»:

В Макарові, славнім місті, пророчисте свято,

Вже ж нашого Бонд[аренка] у неволю взято.

А пісня «Хвалилася Україна…» взагалі присвячена подіям, які відбувалися влітку 1768 р. в Грузькій:

Хвалилася Україна, що в нас добре жити,

А не схотів Б[ондаренко] на Вкр[аїні] жити.

Да поїхав до Бих[ова] жид[ів] й лях[ів] бити.

Не багато він постояв на Бишевськом мості

Да поїх[ав] до Грузької до матері в гості.

А Кормінськії козаки – Грузької палити,

А Шевченко із Левченком пошли боронити.

[А] Левченко на дзвоницю міх пор[оху] тягне,

А Шевченко в прав[ій] руці руж[жо] заряжає.

Саме тут ми бачимо і назву Бихів, і отамана Левченка, якого Тарас Григорович згадує у вірші «Швачка». Про цю історичну постать серед сподвижників Івана Бондаренка відомо найменше. Шевченкознавці називають його Федором із села Нові Петрівці і посилаються на історичний документ, за яким Федір Левченко разом з іншими селянами брав участь у захопленні Гостомеля. Проте є й інші версії. Зокрема, в одній з легенд розповідається: «З півночі на гайдамаків наступали війська цариці Катерини. Оборону між Парипсами і Кожанкою тримав курінь під командою Рильського і Левченка. Рильський з Левченком зрадили гайдамаків і перейшли на сторону цариці Катерини з усіма своїми людьми. Отамани знали, де в лісі знаходиться головна квартира повстанців і як до неї можна підійти зненацька. Вони повели війська і там розбили повстанців. Згодом, на тому місці, де була квартира повстанців, заснували село Новоселиця» (Парипси і Новоселиця –села Попільнянського району Житомирської області, Кожанка – смт Фастівського району).

Ті варіанти пісень про Бондаренка, що записані в Шевченкових альбомах, не найкращі з відомих за іншими джерелами. Так, у кількох з них разом із Левченком Грузьку боронить саме Бондаренко, а не Шевченко, як у записаній Тарасом Григоровичем пісні. Чи були відомі йому інші варіанти пісні «Хвалилася Україна…»? Не певен. Можливо, саме тому Тарас Григорович обережно поставився до постаті Івана Бондаренка і вирішив, що коректніше буде Швачці гуляти в Бишеві вкупі з Левченком, який боронив Грузьку, ніж із Бондаренком, який тільки «Ой п’ та гуляє». Але про справжні мотиви написання останніх рядків вірша «Швачка» ми можемо лише здогадуватися.

gruz

Як би там не було, у спадщині Тараса Шевченка залишилися згадки про Макарів, Бишів, Грузьку і Соснівку. Цього більш ніж достатньо, щоб засвідчити духовний зв’язок Макарівщини й Великого Кобзаря. 1964-го, з нагоди 150-річчя з дня народження Т. Шевченка, в Грузькому, біля контори колгоспу, урочисто відкрили гіпсовий пам’ятник видатному поетові й художнику. Монумент простояв до середини 1980-х років, коли природні чинники остаточно знищили крихкий матеріал. У незалежній Україні перший і єдиний пам’ятник Т. Шевченку в Макарові урочисто відкрито в червні 2007 р. на майданчику перед районним Будинком культури (скульптори Олександр і Максим Рачковські). Як на мене, цього замало для Макарівського району. Шевченкових бюстів, безперечно, потребують нині і Бишів, і Грузьке. Так само варто увічнити в скульптурі й видатного полковника Коліївщини Івана Бондаренка, чиї звитяги нерозривно пов’язали наш край з генієм українського народу – Тарасом Шевченком.

Наближається 250-річчя Коліївщини та 205-річчя від дня народження Великого Кобзаря. Такі круглі дати – гарний привід втілити в життя ці скульптурні проекти. У територіальних громад, певен, для цього є ще й час, і можливості. Такі духовні брили як Тарас Шевченко й Іван Бондаренко мусять бути для нашого краю джерелом патріотизму й національної свідомості. Адже саме Коліївщина, що вирувала в селах Макарівщини і була оспівана Шевченком, проявила справжні козацькі ідеали і заклала основи сучасної української національної ідеї.

Євген БУКЕТ.

Теґи: ,

Залишити відповідь

About Admin 2