Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

НЕЗВИЧАЙНА ПОДІЯ


Як уже зазначалося на сторінках газети у 2018 р. однією з найвизначніших дат в історії Макарівщини буде 100-річчя від дня народження поета Олександра Підсухи. Ми ще не раз будемо згадувати про нашого видатного земляка, а сьогодні до вашої уваги, шановні читачі, пропонуємо розповідь про відвідування музею О. Підсухи учасниками АТО.

17 грудня минулого року на родовідній батьківщині поета Олександра Підсухи побували учасники АТО та їхні товариші.

Називаю їх поіменно: Олександр Буйволенко та Олександр Вілінський.

Приїхали військовослужбовці в Ніжиловичі разом з товаришами – однодумцями: Володимиром Корнієнком та Олександром Лісовим.

p4

Мене глибоко схвилювала ця подія, дала можливість відчути радість спілкування із захисниками України – патріотами.

Відвідавши музей О. Підсухи в с. Ніжиловичі, вони вшанували пам’ять письменника. Думаю, що спілкування, збагачене
поезією Олександра Миколайовича, – позитивний момент періоду реабілітації, що проходять вони, учасники АТО.

Мені сподобалася зацікавленість відвідувачів експонатами музею (деякі фотографували). З особливою увагою слухали поезію Олександра Підсухи, озвучену мною.

У музейному журналі залишили запис із обіцянкою: «Приїдемо ще!», бо почули від мене, що 2018 рік це рік 100-річчя Олександра Підсухи.

«Приїдемо, ще!», бо хочуть побачити, як квіткова пам’ять про поета почувається. Вони її врятували. Як? Вона «стогнала»
під вагою колод з аварійного дерева, яке нещодавно зрізали.

p2

Відвідувачі – добротворці після оглядин музею вправно попрацювали з пилкою і сокирою: колоди порізали, менші – перерубали. Дружно перенесли, поскладали, звільнивши від них не лише квіти, що ростуть поблизу музею, а й прохід до будівлі, де зберігається пам’ять про поета. Отже, своєю працею долучилися до підтримки збереження пам’яті про О. Підсуху. І за це їм, відвідувачам, щира вдячність.

Хочу думати, що цією незвичайною грудневою подією був зв’язок із небесами. Це чиста світла душа поета із-під небес покликала мені на допомогу таких добрих людей, багатих на патріотичні почуття.

Тому спілкування з відвідувачами я закінчила озвученням віршованих рядків Олександра Підсухи:

ЛЮБИМО УКРАЇНУ

Любимо! І знаємо за віщо.
Зроду так не чулося на силі.
І любов доводимо на ділі,
У труді й на димнім бойовищі

Любимо Вкраїну, та не сліпо, –
Щирим серцем, чистою душею.
І не можем жити, мов без хліба,
Ні вона без нас, ні ми без неї.

Любимо не здалеку, а зблизька.
Не заочно – на її роздоллі.
Наша це і мати, і колиска,
І не треба іншої нам долі!

Зінаїда ШЕВЧЕНКО.

Від редакції: Уже після отримання листа нам вдалося відшукати учасників АТО, які приїздили в Ніжиловичі та поцікавитися у них про враження від музею Олександра Підсухи.

Ми з’ясували, що 17 грудня 2017 р. музей-садибу відомого поета відвідали:
– Олександр Вілінський (позивний «Дедушка Ау»). Мобілізований у 2014 р. Служив у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців ЗСУ;
– Олександр Буйволенко. Доброволець. В зоні АТО з 2014 р. З першого дня й нині служить в особливому батальйоні спеціального призначення МВС України «Золоті Ворота».

Разом з ними були ще двоє товаришів. Всі вони приїхали з м. Вишневе Київської області.

p1

Поділившись враженнями від побаченого, Олександр Вілінський зокрема зазначив: «Зінаїда Андріївна запросила до хати… Там я ознайомився з іще однією сторінкою творчої історії і України. Найбільше вразив вірш Олександра Підсухи озвучений Зінаїдою Шевченко:

Хто чув, як рано навесні
Земля пробуджується в сні,
Або-як в літні місяці
Колишуть жито вітерці?

Хто бачив, як увосени
Сумують голі ясени,
Або-коли у грудні десь
Гай запорошується весь?

Інакші кожної пори
Стають озера і бори,
Сади, і луки, і степи,
На що не глянь, де не ступи.

А у людей із давніх пір
Є дві пори: війна і мир –
Руїни, злигодні і сум,
Краса життя і велич дум.

Сьогодні нас усіх єдна
Один порив, мета одна,
Одне бажання всіх країв:
Щоб слухати не грім боїв,

А те, як рано навесні
Земля пробуджується в сні,
А в теплі літні місяці
Колишуть жито вітерці,

Або-як пізно восени
Сумують голі ясени…

Tags: , , ,

Залишити відповідь