Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

Наклеп чи правда про водіїв макарівського маршрутного таксі?


7.00 ранку. Жіночка біжить на автостанцію, аби скоріше встигнути на громадський транспорт. Нарешті добігає, дає гроші за проїзд і чує у відповідь: «Женщіна, та скоріше вже залазьте у маршрутку! Ви ж не одна їдете!»

Як часто вам доводилося спостерігати подібну картину чи бути на місці тієї жінки? Якщо ви, як і я, кожного ранку їздите на маршрутному таксі, то впевнена, що бачите таке майже щодня.

Отож, як ви вже зрозуміли, мова піде, перш за все, про ввічливість водіїв громадського транспорту.

На мою думку, ця тема зараз дуже актуальна. Люди геть не дотримуються правил ввічливості, що, на жаль, стало нормою. А це вже навіть порушення прав людини!

Погодьтеся, у ввічливій країні жити краще. Українці геть забули, що ввічливість – це підтримка громадянського суспільства. Чисті сквери і під’їзди, місця загального користування також свідчать, що в цій країні дотримуються головних принципів громадської поведінки.

Звичайно, дехто може сказати, що ввічлива поведінка – це поверхова річ, що це ще не показник культури, адже ввічливим може бути і якийсь негідник. Та все ж загальна ввічливість формує атмосферу доброзичливості між людьми. Такою поведінкою люди подають сигнал, що один одного визнають, а це означає, що в такому середовищі можна діяти, домовлятися.

Ввічливість – це сигнал довіри та поваги. Так її трактують у Європі. В Україні, де за радянських часів накладали штраф за вживання нецензурних слів, суспільної довіри бракує настільки, що вона перешкоджає нормальному розвитку суспільства.

Порівнявши нашу країну із закордоном, можна зауважити, що українці справді програють європейцям у ввічливості, проте абсолютними нечемами їх назвати також не можна. Незважаючи на нечемність, жителі України є дуже відкритими і комунікабельними, чого не скажеш про європейців.

З іншого боку, для європейця ввічливість чи політкоректність, тобто намагання не образити людину, поважати її почуття, сприймається як норма, інколи вона навіть прописана в законі. Таким чином, закладаються основи для пошанування прав людини. Адже на повагу можуть розраховувати всі, незалежно від статі, кольору шкіри, сексуальної орієнтації чи роду занять.

Для того, щоб не бути марнослівною, я вирішила провести невеличке опитування серед жителів Макарова. Питання було таким: «Чи можете назвати, будь ласка, плюси й мінуси поїздок у маршрутному таксі?»

До вашої уваги відповіді макарівчан

Якщо чесно, то отак відразу плюси не можу вказати, проте є багато мінусів, водії поводять себе так, начебто вони королі, а ми, пасажири, їхні слуги. Зранку, коли поспішаю на роботу в Київ, вони не те що не бажають вдалого дня, як це прийнято за кордоном, а й навіть не відповідають взаємністю на моє привітання!

(Наталія, 40 років).

– З плюсів тільки те, що іноді бувають веселі водії, які піднімають настрій, коли ти їдеш «вбитий» з навчання, а от мінусів дуже багато. По-перше, їдуть з такою швидкістю, як я збираюся на навчання зранку; по-друге, дуже часто в салоні їдуть люди у нетверезому стані, хоча за законом водії не мають права їх перевозити, а по-третє, 30 грн за проїзд – надзвичайно дорого! Поверніть проїзд за 8 грн!

(Євгенія, 15 років).

– Мене найбільше лякає те, що в одній руці водії тримають цигарку, іншою беруть гроші, а водять кермо за допомогою коліна!

(Анна, 7 років).

– Найбільше дратує те, що водії надзвичайно неорганізовані! Наприклад, під’їжджає маршрутка на зупинку, з неї виходить водій і замість того, щоб наповнювати транспорт, він іде до диспетчера й починає з’ясовувати, куди потрібно їхати саме йому. Іноді це затягується на 30–40 хв. Саме через це постійно запізнювався на роботу.

(Богдан, 20 років).

– Знаєте, деякі водії досить нормальні, позитивні навіть. Але бувають дуже запальними в тому плані, що, наприклад, коли якомусь пасажирові потрібно вийти на зупинці, але водій цього не почув і не зупинився, то в будь-якому випадку винен пасажир, хоча водій не зважає на те, що в салоні грає гучно музика. Проте я дуже розлючена тим, що доводиться дуже довго чекати приїзду маршруток на автостанцію зранку. Одного разу вони взагалі не приїхали, тому я не те що на пари запізнилася, а взагалі на навчання не потрапила!

(Катерина, 18 років).

Плюс назвати можу тільки один: велика вдячність їм, що вони взагалі є. Мінуси: водії занадто нахабні; на мою думку, цінова політика завищена; вони базуються не на автостанції; водії не дотримуються швидкісного режиму (часто порушують ПДР); їхні буси перероблені із вантажних, 95% сидінь незручні.

(Андрій, 26 років).

Багато чого залежить від водія маршрутки. І дійсно, коли поспішаєш на останню маршрутку з Києва, особливо коли запізнюєшся. Приходиш, вона вже заповнена. І дійсно, приємно, що водій готовий взяти ще й мене. Тому, хочу подякувати таким водіям! Оскільки доїхати додому було б неможливо. І я готова стояти всю дорогу. А коли була вагітною, коли дорога була поганою, водій помічав, що мені було зле і намагався їхати акуратніше.

(Ірина, 34 роки).

Відразу почну з мінусів: перевищення швидкості, порушення правил дорожнього руху, хамство, постійно повна маршрутка стоячих людей, брудні й некомфортні сидіння, вечірні затримки по маршруту з Києва. Плюси: іноді бувають доброзичливі водії; рідко, але все ж таке трапляється, що маршрутки їздять кожні 15 хв., що дуже зручно.

(Марія, 19 років).

– Вважаю за хамську поведінку і таке: біля водія два сидіння часто порожні, бо пішла така «мода» – садити біля себе молодих пасажирок. Та не завжди вони трапляються! Отож не раз була свідком того, що в салоні стояли літнього віку і трохи молодші жінки, а водій не дозволяв їм сісти на передні сидіння. На зауваження не реагував, мовляв, я тут хазяїн, що хочу, те й роблю!

Інший випадок: по дорозі до столиці водій «набиває» пасажирами так маршрутку, що та ледве рухається від перевантаження. А йому що? Він сидить, як король на іменинах, йому не тісно і гроші при цьому «ліві» гребе.

Одного разу такому водію сказала, не витерпівши: «Давайте я ще доплачу, якщо вам мало грошей, щоб ми всі таки благополучно доїхали до Києва!». Водій тільки мовчки сопів… Крім того, на прохання зробити зупинку за вимогою, водії категорично відмовляють, «щоб не оштрафували!», а перевозити надмірну кількість пасажирів, взятих з приміської смуги – норма!

(Надія, 60 років).

– За своє життя плюсів помітив дуже мало, хіба що коли ще в СРСР жив. Хочу сказати про один, найважливіший для мене, мінус: водії настільки нахабні, що не хочуть перевозити пільговиків. Мені доводиться постійно з ними сваритися й відстоювати свою правоту. Особисто для мене 30 грн за проїзд – дуже дорого, враховуючи теперішні пенсії. Моя можливість безкоштовно їздити за посвідченням – мій порятунок, проте я не можу ним скористатися. А довести їм те, що за посвідченням можуть їздити 2 людини, взагалі неможливо! Мені дуже соромно за наших водіїв!

(Олександр, 67 років).

Після такої відповіді друга тема, яку я хочу порушити, – перевезення пільговиків. Президент не підписав закон, що передбачає виділення майже 2 мільярдів гривень на забезпечення компенсації пільгового проїзду. Перевізники відразу ж протрактували це вето на власний розсуд. Мовляв, нема грошей – не буде й пільгових перевезень. Звичайно, надходять скарги, що водії маршруток знову відмовляються безкоштовно перевозити пільговиків, бо «таке розпорядження начальства».

Суперечки довкола пільгових перевезень між владою та перевізниками тривають з початку року. Річ у тому, що в держбюджеті на цей рік видатки на компенсацію за перевезення пільгових категорій не передбачили. Водночас держава надала право місцевим радам компенсувати пільгові перевезення з власних бюджетів.

Зрозуміло, що для більшості місцевих бюджетів пільговики – як кістка в горлі. Замість того, щоб шукати гроші, аби забезпечити пільговикам їхнє законне право, вони часто йдуть шляхом найменшого спротиву. Зокрема, укладають з перевізниками меморандуми й на власний розсуд урізають права тисяч інвалідів та пенсіонерів, які змушені виживати на 1200 гривень пенсії.

Шановні макарівчани, пам’ятайте, що перевізники разом із місцевою владою не мають права обмежувати права пільговиків! Є навіть адміністративна відповідальність за це, передбачена ст. 133-1 Кодексу про адміністративні правопорушення. Зокрема, безпідставна відмова від передбаченого законом пільгового перевезення громадян тягне за собою накладення штрафу на водіїв транспортних засобів, громадян-суб’єктів підприємницької діяльності в розмірі 136 гривень.

Також не передбачено законодавством, скільки одночасно може їхати пільговиків (двоє чи вся маршрутка). Тобто те, що перевізники встановлюють свої квоти на перевезення, також є свавіллям. Отже, будь-яка відмова від перевезення пільгових категорій є незаконною. Незалежно від того, є чи немає компенсації на пільговий проїзд, право пільговиків на безоплатний проїзд нікуди не зникає, не може бути обмежене та має бути забезпечене перевізником.

Нагадую, що пільговий проїзд у громадському транспорті збережено для учасників бойових дій, інвалідів війни, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи осіб, віднесених до І-ІІ категорій, дітей-інвалідів, інвалідність яких пов’язана з наслідками Чорнобильської катастрофи, реабілітованих осіб, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами. А також – для інвалідів I та II груп, дітей-інвалідів та осіб, які супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів, батьків загиблого військовослужбовця, дітей з багатодітної сім’ї, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ, Державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, Держспецзв’язку України.

Із середини минулого року згідно із Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28.12.2014 року № 76-VIII» право на пільговий проїзд втратили учасники війни, ветерани праці, особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», жертви нацистських переслідувань, діти війни.

Проте фактично ці категорії населення можуть і надалі їздити безоплатно. Адже відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 року за № 354 «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» та від 16.08.1994 року № 555 «Про поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 року № 354» передбачено право пенсіонерів за віком та інвалідів на безоплатний проїзд на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах на підставі пенсійного посвідчення. Якщо ж перевізник відмовив вам у використанні пільгового посвідчення, то потрібно негайно викликати поліцію з метою складання протоколу про адміністративні правопорушення за ст. 133-1. Пільговикам, права яких порушили, варто записувати номери автобусів, час їх відправлення та скаржитися до органів місцевої влади, управління захисту прав споживачів.

Наступна проблема, яка повинна бути обговорена, – придатність автобуса щодо перевезень пасажирів. Маршрутне таксі – транспорт загального призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням з необхідним рівнем комфортабельності пристосований для перевезення на далекі відстані тільки сидячих пасажирів.

Важливим параметром, що визначає придатність автобуса щодо перевезень пасажирів, є його місткість. Каркаси сидінь повинні виготовлятися з труб легких сплавів, а конструкція сидінь і спинок має передбачати використання пружин, гуми або пінопласту. Оббивку сидінь і спинок виконують із матеріалу, який допускає миття та дезинфекцію.

У автобусів далекого прямування відстань між спинками пасажирських сидінь має складати 750 мм, а ширина проходу – 450 мм. Конструкція пасажирських дверей повинна забезпечувати пасажирам з мінімальними витратами часу безпечний та зручний вхід і вихід, і кількість їх – не менше двох: пасажирська і аварійна або дві пасажирські. Мінімальні прорізи дверей згідно з ДСТУ становлять: ширина 65 см у одинарної і 120 см у подвійній, а висота 165 см.

Існує два основних типи дверей, що використовуються в автобусах: які складаються і двійчаті. Обидва ці типи достатньо зручні і використовуються в автобусах сучасних конструкцій. Крім того, не виключена можливість використання і розсувних дверей, які й застосовуються в автобусах далекого прямування.

У сучасних автобусах використовується механізована система приводу дверей, яка гарантує безпеку для пасажирів. Відчиняє і зачиняє двері, як правило, водій. Обов’язковими елементами приводу управління дверима є: сигналізація в кабіні водія щодо положення дверей; наявність м’якої окантовки дверей, шириною 50–75 мм; обладнання, що дає можливість знизити тиск у системі управління, відчиняти, а потім зачиняти двері у випадку затримки в них пасажира; як правило, система управління дверима блокована з педаллю управління подачі палива з тим, щоб автобус не міг почати рух, коли двері відкриті, і не можна було б відчинити двері, коли автобус знаходиться в русі. Згідно з ДСТУ, аварійні двері повинні мати пристрій для їх відкривання вручну зсередини та ззовні.

Останнє питання, яке повинне бути порушене, – наповнення маршруток та перевезення стоячих пасажирів. Кількість пасажирських місць прописана в технічній характеристиці транспортного засобу – загальна кількість місць і місць для сидіння; ця інформація внесена в Національну автоматизовану інформаційну систему, і в графі «особливі відмітки» в реєстраційних документах ТЗ вказано кількість місць за все і місць для сидіння. За порушення цих норм ст. 212-1 ч.1 КУпАП поліція залучає водія до адмінвідповідальності на кільці маршруту.

У пункті 21 «Правил дорожнього руху» говориться про допустиму кількість стоячих пасажирів у салоні автомобіля. Ви можете сказати, що водії, порушуючи закон, ідуть назустріч пасажирам, які самі ж згодні їхати стоячи? Однак замість того, щоб частіше відправляти маршрутки або ж збільшити їх кількість, водій заповнює всі місця людьми ще на автостанції, беручи ще й тих, хто ладен їхати стоячи, хоч добре знає, що на зупинці «Автопарк» ще чекає близько 10–15 людей, які просто від безвиході заходять у транспорт, аби скоріше дістатися на роботу або навчання.

Згідно з ПДР кількість стоячих місць в маршрутних таксі повинно вказуватися в технічній характеристиці машин ще на заводі виробника. Послуги з перевезення пасажирів понад дозволеної кількості повинна каратися штрафом у розмірі 170 грн.

Автомобілі маршрутних таксі марки «Mercedes Sprіnt», що найбільш поширена в Макарові, у більшості своїй перероблені під пасажирські вантажні машини. Заводом не передбачені стоячі місця в таких автомобілях. Згідно з «Правилами дорожнього руху» у кузові вантажного автомобіля перевезення пасажирів заборонене; як виняток, допускається перевезення осіб старше 16-річного віку. І це за умови, що кузов обладнаний спеціальними місцями для сидіння. Водій вантажного автомобіля при наявності водійського стажу не менше 3 років має право перевозити в кузові вантажівки на спеціально обладнаних сидіннях не більше 8 пасажирів у віці не менше 16 років. Крім того, пункт 21.7 правил руху на дорозі забороняє водіям вантажних автомобілів перевозити пасажирів, яких за кількістю більше, ніж обладнаних місць для сидіння!

Пункт 21.2 ПДР говорить про те, що водіям маршрутних транспортних засобів забороняється під час перевезення пасажирів розмовляти з ними, їсти, пити, палити. За словами правоохоронців, у кожному маршрутному таксі в обов’язковому порядку повинна бути табличка із зазначенням допустимої кількості сидячих і стоячих місць. Відсутність такої таблички вже є порушенням.

Патрульні рекомендують громадянам повідомляти про всі виявлені факти порушення правил дорожнього руху.

Даріна ГЛУЩЕНКО.

Tags:

Залишити відповідь