Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

Христос народився! Славімо його!


7 січня сталася велика для всього православного світу подія – народження Ісуса Христа у Віфлеємі. І молодь села Фасова на чолі із завідувачем клубу Галиною Ушатенко та колективом «Барвінок» (керівник Олексій Заєць)  прославляли своїми віршами, колядками та співом народження Сина Божого.

З давніх-давен в Україні колядують діти, дорослі парубки й дівчата. Та першими оповісниками народження Христа в різдвяних обрядах у давнину були діти та підлітки, які обходили ватагою багаті й бідні оселі, співаючи колядки. І в кожній хаті світлішало, людям ставало легше на душі.

Колядників чекали з нетерпінням і щедро віддячували їм яблуками, горіхами, бубликами й тим, що було. Вважалося, що чим більше колядників завітає до хати, тим щедрішим для її господарів буде Новий рік.

Першим на поріг дому, як правило, ступити мав хлопець, дівчата у різдвяних обрядах участь брали рідше, оскільки (за давнім віруванням) на великі свята першими в господі мають з’являтися представники чоловічої статі.

Крім дітей, на перший день Різдвяних свят колядують і дорослі – ці вже ходять із «зіркою» та дзвоником. «Зірку» роблять з дерев’яної обичайки та тоненьких дощечок – шалівок. Рівно ж не п’ять і не шість, а сім. Зірка декорується кольоровим папером, стрічками. В середині – образок «Народження Христа».

Такі колядники колядують у хаті перед образами. Спочатку запитують у господарів: «Чи можна заколядувати, Христа прославляти?», а коли отримують дозвіл, заходять в оселю й сповіщають усіх присутніх за допомогою віршів, колядок та пісень про народження Ісуса Христа.

– Пане господарю, благословіть Христа славити!

Інколи, як де ведеться, такого благословення просять хором: «По цьому дому, по веселому, чи дозволите колядувати? Колядувати, дім звеселяти! Дім звеселяти, дітей збудити, Христа славити?!»

– Просимо!, – відзивається з хати господар, відчиняючи двері. Хлопці й дівчата заходять до хати, і під «дзеленькання» дзвоника співають, розповідають колядки. За таку колядку господар дає, бувало, цілого калача, а то й запрошує всю ватагу до столу, як бажаних гостей. Вип’ють по чарці, закусять – довго не сидять, та й постають у пошані перед господарем.

Старший віншує: «За цим віншуємо Вас, чесний та величний наш пане, усім добром, усім гараздом, що собі у Господа Бога жадаєте та думкою думаєте, щоб так воно і сталося! Допоможи Вам, Боже, ці свята мирно одпровадити та других у радості й веселості щасливо діждати, а нам, колядникам, ласкаві будьте, не за зле мати, що у ваш чесний та величний двір повернули. Поверни до Вас, Господи Боже, ласкою своєю небесною на цілий рік і вік! Сим Вас віншуємо, а самі усім чесним та ґречним низько кланяємося. Здорові будьте, в гаразді оставайтеся!»…

Всі колядники низько вклоняються господареві, господині й дітям. Отак, поколядувавши в одній хаті, ватага йде до другої.

Коли співом ми сповіщали всіх про Народження Христа, хтось посміхався, хтось плакав, деякі знімали відео, просили зробити фото й дивувалися, що ще залишилось й донині таке дійство, а старі люди чекали  нас з великим нетерпінням й співати для них було особливою радістю!

На завершення хочеться сказати, що варто пам’ятати й цінувати українські традиції, адже хто, як не ми буде їх зберігати й доносити до сердець людей!

Богдана УШАТЕНКО.

Теґи: ,

Залишити відповідь

About Admin 2