Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

ПРО БІДНУ МІНІМАЛКУ ЗАМОВТЕ СЛІВЦЕ…


На початку грудня Президент України Петро Порошенко і Прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявили про підвищення з 1 січня 2018 року до 3723 гривень мінімального розміру оплати праці (МРОП). Це вже друге директивне збільшення мінімалки за період 2016–2017 років. Політики постійно спекулюють цією темою, обіцяючи неминучий ріст прибутків і економічне зростання в цілому. І якщо більшість економістів скептично сприймають такі ініціативи, то багато людей вважають це за благо з боку влади. У короткотерміновій перспективі від підвищення МРОП, звичайно, виграють бюджетники, але у довгостроковій перспективі програють усі.

Незважаючи на те, що ця тема не з простих, все таки спробуємо розібратися в ній.

На вільному ринку заробітна плата кожного працівника встановлюється відповідно до корисності його праці. Чим більше користі від роботи працівника, тим вищий попит на нього з боку підприємців і більше винагородження за його працю.

Якщо ж шляхом Закону винагорода ставиться вище корисності праці, то трудящі, у кого продуктивність праці нижча, опиняються поза ринком праці. Навіть якщо людина готова трудитися за винагороду, нижчу за мінімалку, і роботодавець готовий надати їй таке робоче місце, то Закон забороняє їм зробити таку справу. Фактично працівники просто стають безробітними, а МРОП виступає побічним інструментом у збільшенні об’єму вимушеного безробіття.

Ключовим моментом при виплаті заробітної плати є розмір фонду. Для підприємця взагалі немає різниці: чи переводити гроші на банківський рахунок працівника, чи податкової. Хоча зрозуміло, що він дав би більше грошей робітнику, ніж фіскалам, так як конкуренти не дрімають і можуть переманити до себе кваліфікованого кадра. Але важливо розуміти, що роботодавець не зможе платити працівнику більше, ніж є у фонді заробітної плати.

Якщо фонд зарплати одного робітника становить 3200 гривень (на руки – приблизно 2600), то щоб заплатити 3723 (на руки – приблизно 3100), підприємцю необхідно:

1) вести збитковий бізнес, що надалі призведе до банкрутства і звільнення всіх працівників;

2) відмовитися від послуг цього робітника, звільнивши і переклавши його обов’язки на інших;

3) перевести працівника на неповний робочий день або продовжувати співпрацювати неофіційно, видаючи зарплату в
конверті.

До речі, третій варіант був масовим у кінці 2016 року після директивного збільшення МРОП удвічі. В результаті, кількість
робочих місць зменшується і, відповідно, зменшується кількість тих, хто сплачує податки.

Але якщо нестача надходжень до бюджету держава компенсує за рахунок збільшення оподаткованого фонду зарплати, то ті, хто залишився без офіційного місця роботи, змушені ставати на облік у Центрі зайнятості (і отримувати кошти з того ж таки бюджету!), або виїжджати за кордон у пошуках кращої платні за свою працю.

Хоч, здається, поліпшення – на виду, плюс 500 гривень кожному працівнику до мінімалки і плюс в бюджет додаткові 300.
Але це те, що очевидно. А чого не бачимо?

А не бачимо таке. Звернімо увагу на загальний фонд заробітної плати всіх працівників і проілюструємо на простому прикладі.

Підприємець найняв двох працівників: некваліфікованого і спеціаліста. У першого мінімалка 3200 (його фонд зарплати
складає 4100=3200+22% ЄСВ – єдиний соціальний внесок), а другому він нараховує 6150 (фонд – 7900). У цьому випадку загальний фонд заробітної плати обох працівників складає 12 000 гривень (4100+7900). На руки перший працівник одержить 2600, а другий – 4900.

Що ж відбудеться після підвищення МРОП?

Загальний фонд заробітної плати був 12 000 гривень, так і залишився на тому ж рівні. А так як крім нормативного підвищення в реальному світі кількість благ або грошей у підприємця автоматично не збільшилася, то тепер йому доводиться робити перерозподіл всередині загального фонду заробітної плати. Для некваліфікованого кадра фонд встановлюється в розмірі 5050, а для іншого працівника – 6950 (12 000-5050 грн). Працівник на мінімалці на руки отримає 3100 гривень, що на 500 більше, ніж було, а спеціаліст – 4400, замість 4900.

Виходить, що 500 гривень просто перейшли від одного працівника до іншого і сталася «зрівнялівка». Теперь у підприєм-
ця виникла дилема: скоротити некваліфікований персонал або знизити заробітну плату спеціалістам. Досвід показує, що
при умові збереження бізнесу, підприємці скорочують штат за рахунок некваліфікованих працівників або переводять їх на неповну зайнятість зі скороченням заробітної плати, але з тим же об’ємом роботи.

Це підтверджується статистикою. Якщо подивитися дані Укрстату, за період 2016–2017 років, то наразі кількість штатних працівників, які отримують заробітну плату в Україні на вересень 2017 р. складає 7658,6 тисячі чоловік, що на 2,7% або 212,5 тисячі чоловік менше, ніж було в минулому році.

При цьому кількість тих, хто оформлений у штаті підприємств та відпрацював 50% і більше робочого часу, складає 7347,2 тисячі чоловік. Кількість зайнятих осіб у державному секторі практично не змінилася, а в приватному вона скоротилася.

Працівників у приватному секторі стали скорочувати або переводити на неповну зайнятість із збереженням попереднього обсягу роботи. Ріст зарплат прискорився лише за рахунок державного сектора (сфери державного управління, освіти, медицини, культури). Тобто, фактично тільки за рахунок наказового підняття МРОП. У приватному секторі, де створюються реальні блага, він залишився на попередньому рівні 2016 року. Навіть незначний ріст економіки в 2% ВВП «проїдається» державним сектором.

Як можна бачити з прикладів, ініціатива з підвищення мінімуму зарплати до 3723 гривень не приведе до створення додаткових робочих місць, тим більше, до зупинки відтоку робочої сили за кордон у Європу та Росію, про що заявили Президент і Прем’єр-міністр. Скоріше навпаки – кількість офіційних робочих місць у приватному секторі знову скоротиться, а кількість людей у пошуках роботи збільшиться.

Щоб створювались нові робочі місця, збільшилася заробітна плата, а українці почали повертатися назад, потрібні не наказові заходи у вигляді директивного підвищення МРОП, а прості рецепти вільного ринку, де влада не втручається в економіку.

Михайло КАМЧАТНИЙ.

Теґи: ,

Залишити відповідь

About Admin 2