Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

Музеєфікація макарівської пам’ятки археології «Городище»


Процес музеєфікації пам’яток археології, як об’єкта музейного показу, був достатньо складний у будь-який час, за будь-якої політичної системи. Особливої актуальності музеєфікація, як один із напрямів збереження нерухомих пам’яток, набула з початком «гібридної війни» з Росією.

Саме наявність історико-археологічних пам’яток створює особливий ландшафт невеликих українських міст, а поступова руйнація пам’яток, відповідно, означає втрату містечком власного обличчя. Повною мірою це стосується і Макарова, пам’ятка якого відома жителям як Городище, що є, напевно, найвизначнішим місцем селища. Чи не прийшла пора зробити його гордістю Макарова?

Городище – це древній замок, оточений валами і ровами з розвалинами та фундаментами від древніх кам’яних будівель. Його побудову місцеві краєзнавці відносять до кінця ХVI ст., коли містечком володіли Івашенцевичі.

Однак, згідно з паспортною документацією, у 1973 р., під час археологічних досліджень, на території Городища була знайдена кераміка Х–ХІ ст., що засвідчила про поселення на цьому місці людей ще у період Київської Русі.

У період Другої світової війни гітлерівці поблизу Городища здійснювали масові розстріли місцевого населення. На шпальтах газети вже писали про пошуки розстріляних євреїв.

Зрозуміло, що за Городищем стоять конкретні особи – творці та його мешканці, імена яких маловідомі широкому загалу. Тож знайомство з біографіями цих людей допоможе глибокому розкриттю історії Макарова та патріотичному вихованню підростаючого покоління макарівчан.

За умов процесу руйнації Городища найкращим засобом пристосування і, відповідно, його збереження вбачається музеєфікація як сукупність науково-обгрунтованих заходів щодо приведення об’єктів Городища у стан, придатний для екскурсійного відвідування. У процесі музеєфікації можна виділити два напрями: пристосування пам’яток Городища під музеї та забезпечення екскурсійних відвідувань без створення музеїв на території заповідника.

Найкращим для Макарова є перший варіант, тому саме його і розглянемо. Він полягає у пристосуванні Городища під історико-археологічний парк, який передбачає створення музеїв. Оскільки пам’ятки історії й археології потребують використання в інтересах суспільства з урахуванням економічної рентабельності, забезпечення активних технічних заходів збереження і відновлення, проведення профілактичних заходів з метою відокремлення об’єктів від агресивних факторів, що прискорюють процес їх руйнації, організація музеїв на їхній базі могла б бути дієвим засобом фізичного і духовного збереження цілого комплексу. До того ж музей піднімає актуальну значущість пам’ятки та більш повно розкриває її інформативну цінність, стимулює дослідження їхньої історії. Створення історико-археологічного парку передбачає обов’язкове розташування музейної експозиції на його території.

У цьому плані вбачається корисним зауваженням Ф. Вайдахера, який писав, що «адаптація непристосованих під музей будівель буде тим меншою, що більше існує пропорційних зв’язків між експонованими об’єктами збірки і будівлею. Ці зв’язки стосуються розміру і цілісності змісту, форми і стилю, якості, а також відповідних даних будівлі й експонованої збірки».

Тут варто звернути увагу також на меморіально-персонологічний аспект пам’яток, адже історичний процес не існує сам по собі, а насичений численними дійовими особами. Не секрет, що таке невелике містечко, яким був Макарів у ХVІ–ХІХ ст. не відзначалося широким спектром визначних історичних діячів. Скоріше навпаки, тут мова, у переважній більшості, може йти про діячів місцевої історії. Наприклад, Макар Івашенцевич – людина, завдяки, якій Макарів має сучасну назву; Марія Радзивілл – дружина воєводи і гетьмана литовського Януша Радзивілла, дочка господаря Молдавсько-Волахійського Василя Лупула, хрещена мати Данила Туптала; Антоній Любомирський, що надав у 1749 р. багатьом церквам земельні володіння; Каетан Росцишевський – особистість світсько-духовна і цікава; Микола фон Мекк – відомий підприємець, власник Макарова.

Тематичний комплекс може включати декілька планів показу з різним ступенем деталізації представленого матеріалу з
використанням інформаційних засобів, щоб задовольнити запити різних категорій відвідувачів. Для посилення емоційного впливу в експозиції, поряд з автентичними експонатами доцільно застосовувати різноманітні художньо-технічні засоби.

При створенні на території Городища музейного містечка вчителі та батьки отримають місце для відпочинку та культурно-освітнього виховання.

Однак постає проблема, наразі Городище не має єдиного власника, а поділене між кількома. У якому стані Городище нині, словами не описати. А тому спочатку потрібно зібрати все Городище у одній власності, привести його до ладу, а потім розпочати створення історико-археологічного парку, який буде прикрасою не лише району, а й області.

Цікаво, що питання створення історико-археологічного парку на території Городища в Макарові піднімалося не одноразово. У 1989 р. був створений фонд для збору коштів на будівництво, але із-за розвалу Радянського Союзу процес припинили. У 2011 р. Макарівський селищний голова Олександр Іващенко знову підняв це питання. Було створено комісію, розроблено план майбутнього комплексу. І навіть Макарівська районна рада своїм рішенням у грудні 2011 р. почала передачу Городища на баланс Макарівської селищної ради. Зі зміною районних керівників цей процес припинився.

Цікаво, у кого з очільників району ви стачить сил та терпіння закінчити процес будівництва історико-археологічного парку і скільки часу нам ще чекати?

Віталій ГЕДЗ.

Теґи:

Залишити відповідь

About Admin 2