Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

НАШІ СЛАВНІ ЗЕМЛЯКИ


21 грудня на Макарівщині згадуватимуть про двох видатних земляків – Димитрія Ростовського (366 років від дня народження) та Віталія Кулаковського (27 років від дня смерті). Не буде винятком і районна газета. Але напередодні цього дня ми подаємо вашій увазі статю, яка поєднує цих двох славних наших земляків.  

НА ГРУНТІ УКРАЇНСЬКОГО ЖИТТЯ

Кожному з нас добре відомі слова Т. Г. Шевченка з його чудової поеми «Гайдамаки»:

Бувало в неділю,

закривши мінею,

По чарці з сусідом

випивши тієї,

Батько діда просить,

щоб той розказав

Про Коліївщину,

як колись бувало.

Що ж таке «мінея», чому їй присвячував свої вихідні дні батько Великого Кобзаря?

«Мінея» – це скорочена назва широко популярних в той час книг «Четьї- мінеї» («місячні читання») – календарних збірників, які містять розгорнуті житія святих. Автором їх був Данило Савич Туптало, який народився в Макарові на Київщині. Батьки його – Сава Григорович та Марія Михайлівна належали до козацького роду. В 1660 році вони переїхали до Києва й оселилися біля Федорівського жіночого монастиря.

Незважаючи на похилий вік, С.Г. Туптало продовжував відбувати військову службу. Зберігся документ, який свідчить, що 14 листопада 1674 року до Києва повернувся з полону «київський житель», який «в распросе» воєводі Трубецькому заявив, що він – Сава Туптало. Три роки тому, розповідав Туптало, під містечком Бишевом його захопили в полон вояки польського полковника Пиво й привели в Димер, звідки він був відправлений у Польщу до гетьмана Яна Собєського. Коли Ян Собєськнй «с Полскими войски пошол к Волоской земли войною против турецкого», Саву Туптала відпустили на волю, доручивши передати листи Петру Дорошенку. Вважають, що Тупталу в той час було 75 років, а всього прожив він 103 роки («Киевская старина», 1882, серпень, с. 388).

Данило не пішов батьковим шляхом. В 11 років батьки віддали його в Києво-Могилянську колегію. У ті тяжкі часи, коли на території України точилися безперервні війни, колегія була бідною, викладання предметів – схоластичним. Основну увагу тут звертали на складання професій, віршів та на вивчення латинської мови. Данило Туптало провчився в колегії лише три роки (1662–665 роки). У липні 1668 року він постригся в ченці Кирилівського монастиря під ім’ям Димитрія. З цього часу все його життя було пов’язане з релігійними установами. Він був ігуменом Батуринського, Глухівського, Кирилівського та архімандритом Єлецького монастирів, де зажив слави видатного проповідника, послухати якого сходилися віруючі з різних міст і сіл.

У березні 1701 року Димитрія Туптала призначили митрополитом сибірським. Та він мав кволе здоров’я, похилий вік (50 років) і, прибувши в Москву, занедужав. Петро 1, провідавши хворого, побачив, що він не так хворий, як засмучений і запитав, яка причина цього. «Мене посилають в суворий край, шкідливий для мого здоров’я, а на мені лежить послух – закінчити «Житія святих». Петро І відмінив указ, сказавши Тупталу: «Залишайся в Москві». У січні 1702 року Дмитрія Туптала призначають митрополитом ростовським. Тут, у Ростові, він проводить останні роки життя, тут і помирає 28 жовтня 1709 року (після смерті Туптала було визнано святим), залишивши цілу низку повчальних, полемічних, історичних і драматичних творів.

Першою книгою Туптала, що побачила світ 1680 року в Чернігові, була «Руно орошонное» – збірка легенд про чудеса від ікони богородиці в Чернігівському Троїцько-Іллінському монастирі.

У травні 1684 року, перебуваючи в Києво-Печерській лаврі, Димитрій Туптало почав складати свої знамениті «Четьї-мінеї», на які потратив близько 20 років (перша книга вийшла у 1689 р., друга – в 1695, третя – в 1700, четверта – в 1705 році). Хоч «Четьї-мінеї» мають компілятивний характер (матеріал для них письменник черпав із «Біблії», творів «отців церкви», давньоруських літописів, «Києво-Печерського патерика», різноманітних рукописних збірників), вони посідають чільне місце поряд з подібними житійними збірниками. Своєю художньою силою, виразністю стилю, книги Данила Туптала (Димитрія Ростовського) успішно конкурували з найкращими творами тогочасної світської белетристики й здобули велику популярність.

Перу Туптала належить драма «Комедія на день рождества Христова», що складається з антипролога, пролога, 18 яв та епілога й охоплює своїм змістом найважливіші події різдва. Окремі сцени в ній побудовано на грунті українського життя, де виступають звичайні українські селяни-пастухи Борис, Аврам і Панас.

Туптало був не лише оратором й письменником, а й організатором духовної школи (прообраз семінарії), яка поділялася на три класи і мала близько 200 учнів.

Туптало в своїх проповідях картав духівництво за неуцтво, бояр за пихатість, співчував народним масам, підтримував реформи Петра І.

В. КУЛАКОВСЬКИЙ.

Опубліковано в газеті “Ленінська зоря” 23 березня 1982 р.

Tags: , ,

Залишити відповідь