Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

ПОДІЇ ОСЕНІ 1932 р. ЗА МАТЕРІАЛАМИ ГАЗЕТИ «ЗА СОЦІАЛІСТИЧНІ ТЕМПИ»


25 листопада в Україні будуть згадувати про страшні події 85-річної давнини – Голодомор 1932–1933 рр. Це лихо не  обминуло Макарівщину. За даними місцевих краєзнавців, кількість жертв у районі від голоду становить понад 5000 осіб.

Петро Бачинський у своїй статті «Голодний рік на Київщині», спираючись на архівні дані, подає наступну статистику по Макарівщині у роки Голодомору на Макарівщині: кількість населення – 51005, народжень – 766, смертей – 3450, померло дітей до 1 року – 99, зареєстровано шлюбів – 367, розлучень – 126.

Про перипетії подій 1932–1933 рр. на сторінках газети «Макарівські вісті» писали уже неодноразово тематики. А тому сьогодні мова піде про те, як у 1932 р. районна газета «За соціалістичні темпи» висвітлювала процес хлібоздачі селянами, який і став однією з причин Голодомору.

Нагадаємо, що районна газета «За соціалістичні темпи» почала виходити з 10 січня 1932 р., тобто це був перший рік її існування. Створив та очолив редакцію Іван Бурдений. Проте уже в листопаді він перейшов на іншу роботу, а головним редактором став Березницький. І саме за його керівництва на шпальтах районної газети починають з’являтися матеріали, які розповідають про хід хлібоздачі в селах Макарівщини.

У листопаді 1932 р. районний часопис матеріалів про хлібоздачі майже не подавав, а от у грудні майже кожного номера подається ця тематика.

Це і не дивно, адже у листі секретаря Київського обкому партії М.М. Демченка в ЦК КП(б)У «Про стан хлібозаготівель в області» від 27 листопада 1932 р. зазначається, що у Макарівському районі річний план хлібозаготівель виконано на 56%.

Для виконання плану хлібозаготівлі в усі хліборобні області України були розіслані партійно-урядово-енкаведистські наглядачі і «штовхачі» з Москви та тодішньої столиці України – Харкова. На Київщині таким уповноваженим ЦК КП(б)У з хлібозаготівель у Київській області з практично необмеженими повноваженнями був голова Центральної Контрольної комісії КП(б)У і народний комісар робітничо-селянської інспекції УСРР В.П. Затонський. 23 листопада 1932 р., звітуючи про свою поїздку в Макарів секретареві ЦК КП(б)У С.В. Косіору, В.П. Затонський говорить про необхідність репресій щодо районного активу Макарова:

«Молния. Из Киева.

Харьков ЦК КП(б)У Косиору

Вчера был в Макарове. Пришлось исключить из партии Райплана, Райзема, Райосвиту. Считаю необходимым чистку всей районной организации.

23. ХІ – 32 г. Затонский».

І саме тому газета у грудні почала активно висвітлювати хід хлібоздачі в районі та розповідати про покарання тих, хто нібито її зриває.

Всі матеріали цитувати та коментувати не буду, а зупинюсь на двох найбільш інформативних випусках від 25 та 28 грудня.

g32

25 грудня 1932 р, неділя. Випуск газети має номер 111. Уже на першій же сторінці великими літерами зазначається: «Керівництво с. Макарова провалює хлібоздачу. Розгромити куркульський саботаж хлібоздачі».

У статті під заголовком «Макарів в ганебному прориві!» розповідається, що у колгоспних бригад Макарова зріс борг по хлібоздачі перед державою. Автор розповідає у деталях, яка бригада і скільки не здала хліба, а в кінці зазначає, що всіх, хто не виконує норми, прикриває сільський голова Захарченко. За твердженням невідомого дописувача сільського голову за її дії потрібно вилучити з партії та змінити на посаді.

Також на першій сторінці розповідається про виїзну сесію Київського облсуду у Бучі. Під час судового засідання голова колгоспу Максим Грищенко та член колгоспу Іван Журавель за зрив хлібоздачі були засуджені до розстрілу.
Поруч подано лист від невідомої бригади з калинівського колгоспу «Вільна праця». У ньому колгоспники просять не обмежуватися з колишнім головою Дубрівським лише зняттям його з посади, але й вимагають його засудити за зриви хлібоздачі.

А ситняківські колгоспники у випуску від 25 грудня звітують, що вже виконали норму хлібоздачі на всі 100 відсотків. Але свій хліб вони продовжують здавати. І вже здали 140 пудів понад норму. Також закликають слідувати їхньому прикладу колгоспників Людвинівки, Копилова та Личанки.

g321

Значну частину другої сторінки випуску газети від 25 грудня займає повідомлення «Про складання виробничо-фінансових планів у колгоспах». У ньому йдеться про завдання на 1933 р. серед великої кількості пунктів хотілося б виділи наступний: «план роботи колгоспу на 1933 рік треба будувати, маючи перед собою головним завдання піднесення врожайності».

g322

Випуск газети від 28 грудня має загальний заголовок «Наливайківка, Фасова, Людвинівка, Мотижин, В. Карашин та Макарів саботують хлібозаготівлі».

Трішки нижче вміщено постанову ЦК КП(б)У від 15 грудня 1932 р. за підписом С. В. Косіора, у якій зазначено, що, хто саботує хлібозаготівлі, той немає права отримати від держави промисловий крам.

Поруч знову замітка від ситняківських колгоспників, яка є точною копією тією, що публікувалася у номері від 25 грудня, лише тепер заклик слідувати їхньому прикладу звернений до сіл Рожів та Небелиця.

На цій же сторінці у статті секретаря Макарівського районного партійного комітету Гетманця зазначено, що за зрив хлібоздачі були зняті голови колгоспу у Людвинівці, Небелиці, Озірщині, Личанці. Також автор вказує, що їхні справи передано до суду.

Поруч – повідомлення про те, що мешканців Калинівки М. Черниша, А. Черниша та С. Крамаренка за зрив хлібоздачі в колгоспі «Вільна праця» засуджено висланням за межі України на 5 років.

Ну, і також невідомі сільські кореспонденти у невеличких замітках розповідають, що у Фасовій за зрив хлібоздачі заарештували голову колгоспу Григоренка та комірника Нагорного. Вони чекають на суд. А в Небелиці з’ясували, що норми хлібоздачі не виконували із-за голови колгоспу Якова Гулака. І невідомий автор вимагав негайно арештувати голову колгоспу.

Центральне місце на першій сторінці газети від 28 грудня займають статистичні дані. Вони розповідають на скільки відсотків у окремих селах Макарівщини виконана хлібоздача. Дані на кінець грудня 1932 р. були наступними: Копилів – 87 %; Макарів –74 %; В. Карашин, Мотижин – 72 %; Людвинівка – 63 %; Небелиця – 62 %; Фасова – 59%; Наливайківка – 40%.

g323

І саме про наливайківський колгосп вміщено матеріал на другій сторінці газети.

У замітці про виїзну сесію Київського облсуду розповідається, що до позбавлення волі на 5 років були засуджені наступні мешканці Наливайківки: А.Г. Кривушенко, П. Пархоменко, С. Пархоменко, А.Л. Кривушенко, Г. Ніщенко, І. Булах, Г. Пархоменко, І. Підсуха, Я. Черниш, П. Головатий, В. Клименко та Г. Соломенко.

Поруч автор Табакмахер розповідає про чистку в комсольських рядах Наливайківки. Зокрема, він говорить про арешт та засудження В. Коваленка, М. Булаха, К. Зузанського, М. Романенка та трьох молодих комсомольців Соломенко, Глазман й Токар.

І в останній статті автор Міграс закликає на хлібоздачу підключати вчителів та учнів місцевої школи. А щоб вони працювали добросовісно, має прослідкувати, за словами автора, профгрупа «Робос».
Таке негативне висвітлення хлібоздачі в Наливайківці мало негативні наслідки. У грудні 1932 р. село було занесене на
«Чорну дошку».

«Чорна дошка» – це статус села, який передбачав блокаду та посилений терор голодом цивільного населення під час геноциду українського народу 1932–1933 рр. Присвоювався комуністичним режимом населеним пунктам, які чинили опір примусовій колективізації, масовим актам беззаконня влади, зокрема повного вилучення харчових продуктів у мешканців села, що призводило до голодної смерті громадян.
Статус «Чорної дошки» присвоювався на рівні обласних центрів ЦК КПУ за поданням районних та сільських органів комуністичного управління. Його «надання» чи «зняття» слугувало інструментом упокорення цивільного населення, створення умов для масового та глибокого голодування всіх мешканців регіону.

Як результат, за підрахунками краєзнавців від голоду в Наливайківці помер кожен третій мешканець.

Ось таким було висвітлення хлібоздачі на сторінках районної газети «За соціалістичні темпи» у грудні 1932 р. Як бачимо, іноді матеріали газети ставали основою для радикальних дій по відношенню до окремих сіл Макарівщини.

Віталій ГЕДЗ,

кандидат історичних наук,

директор Макарівського районного

історико-краєзнавчого музею.

Tags: , , , ,

Залишити відповідь