Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

Валерій ШУРДА: «Хотілося уже тоді бачити нашу Україну багатою»


Макарівщина має багатьох справжніх керівників сіл. Одним з тих, чия робота на посаді голови сільської ради вражає є Валерій Шурда. Про те, що ним задоволенні у селах Юрів, Завалівка та Копіївка знаємо не по чутках. Про це хоча б свідчить неодноразове переобрання на посаду голови.

Напередодні Дня незалежності ми вирішили поспілкуватися з Валерієм Костянтиновичем про процеси декомунізації, децентралізації та інші проблеми сіл Юрівської громади.

Валерію Костянтиновичу, від коли Ви мешкає в селі Юрів?
– Тут я фактично з 1972 року, коли переїхав разом з батьками.

Чи пам’ятаєте Ви події серпня 1991 року. Що для Вас особисто було проголошення незалежності України?
– Так, ті події пам’ятаю добре. Для мене по-перше, прийняття Акту незалежності було підняття духу. Відчувалося, що ми станемо не те щоб незалежними, але точно більш вільними і самостійними. Хотілося уже тоді бачити нашу Україну багатою. Ми тут на місцях сподівалися на це. Проте, на жаль, трішки події пішли не в тому руслі. Однак ми уже відчуваємо незалежність в тому плані, що ми самостійна держава, ми самостійна нація. Ми – держава, яка зараз лише встановлюється, хоча уже і будемо святкувати 26-ту річницю. Але, щоб стати повноправною країною, ми маємо вирішити дуже багато питань, як в економічному плані, так і у військовій розбудові. Тому що, як показав 2014 р., наша армія була фактично знищена. І у зв’язку з подіями на Сході України мешканці нашої громади (села Юрів, Завалівка, Копіївка) також приймали активну участь у формуванні нової армії. На сьогодні 12 мешканців пройшли службу в зоні АТО. Один і досі додому не повернувся – Віктор Петренко. Про його долю досі нічого не відомо.

– Наскільки нам відомо, ви очолюєте Юрівську сільську раду з 2010 року. Це дві повні каденції. Чи пам’ятаєте Ви з чого довелося почати свою діяльність на посаді сільського голови?
– Відразу виправлю Вас. Я на посаді голови уже третю каденцію. Будучи молодим 23-річним хлопцем, я уже був на посаді сільського голови. Потім мене призначили головою колгоспу і я перейшов на цю посаду. І в 2010 році мене знову обрали Юрівським сільським головою.

У 2010 році я розпочав свою роботу з найбільш болючих питань на той момент – це ліквідація смітників та чагарників. Коли я став головою, то села, які входили до складу сільради – позаростали. І ми, проаналізувавши ситуацію, взялися, насамперед, вирішувати ці питання. До 2010 року у селах взагалі не знали, що таке косити узбіччя доріг й прибирати сміття.

Основним матеріалом, яким були засміченні села, це пластик. Так звана тара, пакети, пляшки – все це просто валялося по вулицях. Адже люди заходили до магазину, купили напій, випили, а пляшку викинули просто на вулиці. Ми розпочали з того, що поставили смітники, щоб людям було куди викидати все це. Потім ми мали вирішити питання з вивозом сміття, адже мешканці самостійно його вивозили до лісопосадок та на територію колишнього колгоспу.

Можу сказати сміливо, на сьогодні всі ці питання вирішенні. Ми кожного місяця до Наливайківського сміттєзвалища вивозимо 21 куб сміття з трьох сіл, які входять до сільради.

Також зараз за рахунок Юрівської сільради коситься трава на узбіччі доріг та на кладовищах.

Всі, хто бував у селах Юрівської громади говорять, що села 2009 року і села 2017 року це дві великі різниці. Зараз села стали позитивнішими та кращими. За рахунок чого вдалося так кардинально змінити життя в громаді?
– У переважній більшості всі зміни були досягнуті за рахунок акцизного збору, який пішов до бюджету Юрівської сільської ради. За рахунок цього у нас з’явилися додаткові кошти. Ми почали лагодити дороги, купили дитячі майданчики для кожного села у громаді. Саме за рахунок цих коштів вдалося оживити села.

Ще одне питання, яке нам вдалося нарешті вирішити – це таблички з назвами вулиць та номерами будинків. Абсолютно всі служби району (газова, електрики, медики, поліція, пожежникі) жалілися, що не можливо терміново відшукати той чи інший будинок. На сьогодні за рахунок сільської ради виготовлено та встановлено абсолютно всі таблички.

Ваше село одним з перши пройшло процес декомунізації. Згідно документації для нових назв Ви обрали нейтральні назви «Весняна», «Вишнева» тощо. А скажіть, за прикладом Андріївки, чи не було пропозиції назвати одну з вулиць ім’ям Вашого батька – Костянтина Шурди? Адже його у громаді пам’ятають і поважають.
– Скажу відверто, пропозиція була, але я відразу її відхилив. Я вважаю некоректним, щоб у той час коли я очолюю Юрівську сільську раду, одна з вулиць носила ім’я когось з родини Шурди.

Юрівська громада розвивається, але у Вас і досі на території сіл немає ні дитячого садка, ні початкової школи. Як Ви вирішуєте цю проблему? У вересні у селі Ситняки мають відкрити дитячий садок, Ви допомагали у його створенні?
– Дитячого садка у Юрівській громаді ніколи і не було, а от початкову школу закрили, коли у селі Червона Слобода було відкрито середню школу. Для вирішення цієї проблеми, на сьогодні працює програма «шкільний автобус». Ми організували підвіз дітей двома автобусами.

Базовою для дітей Юрівської громади залишається школа у Червоній Слободі. Також ми безкоштовно підвозимо дітей до дитячого садка у селі Калинівка. І саме цим ми вирішуємо проблему відсутності дошкільного закладу. У Ситняках дійсно відкривають дитячий садок для того, щоб врятувати свою школу від закриття. Наша сільська рада фінансово допомагала у відкритті цього садка, адже до нього будуть ходити діти з нашого села Завалівка.

Ви згадали село Завалівка. Відвідавши його на початку року, нам доводилося чути від місцевих мешканців, що для них головна проблема це відсутність транспортного сполучення з Макаровом та Києвом. Як на сьогодні вирішена ця проблема?
– На сьогодні ще йдуть переговорні процеси. Всі знають про цю проблему, але повноцінно вирішити не вдається. Питання це я неодноразово піднімав на рівні керівників району. Але з мертвої точки зрушити його важко. Нібито по графіку зараз має уже ходити пільговий автобус від народного депутата України Руслана Сольвара. Але поки що цей рейс відбувається не регулярно.
І зовсім недавно АТП «Стріла» один з маршрутів з Макарова у Київ запустили через Завалівку. У 15.30 він виходить з Макарова і через Завалівку їде на столицю. Тому можу сказати, що хоч якесь сполучення, але уже з’явилося.

Наскільки нам відомо Ви не дали згоду Макарівській селищній раді на об’єднання в єдину територіальну громаду. Ви маєте якісь інші плани, чи це поки йде процес очікування?
– Ні, це не процес очікування. З самого початку, як тільки заговорили про процес децентралізації, відбувалися зустрічі з районним керівництвом та Макарівським селищним головою. Тоді до нас приїжджали Петро Дрига та Олександр Іващенко. І депутати сільської ради не захотіли давати згоду на об’єднання.

Всі чудово розуміють у випадку об’єднання у голови громади руки не будуть доходити до наших сіл. А на сьогодні я повторюся, ми за рахунок акцизного збору почали відновлювати села. Ми підтримуємо благоустрій, соціальну сферу. Наприклад, учасникам АТО ми два роки виділяємо одноразову матеріальну допомогу у розмірі 5 тис. грн. Мешканцю, який потрапив у лікарню, за наявності медичної довідки виплачуємо допомогу у розмірі 3,5 тис. грн. Малозабезпеченим сім’ям виділяємо від 1,3 тис. до 3 тис. грн. Виписали для мешканців 100 примірників районної газети «Макарівські вісті». Працює програма «Допомога», яка дозволяє вирішувати різні соціальні проблеми. Наявне вуличне освітлення. Намагаємося щорічно оздоровлювати дітей.
Цього року виконується масштабний проект по асфальтуванню доріг. Всі роботи оплачуємо за рахунок сільської ради, адже нам не вдалося потрапити до обласної програми співфінансування по ремонту доріг.

Все, що я перерахував виконується, знову ж таки повторюся, завдяки акцизному збору, який ми втратимо, якщо ввійдемо до тієї чи іншої територіальної громади.

І, насамкінець, Ваші побажання нашим читачам напередодні Дня незалежності України.
– Саме головне – всім щастя і здоров’я. Також хочу побажати миру, добра і злагоди. Тому що важко у цей час зрозуміти, чому батьки мають втрачати своїх дітей із-за амбіцій північного сусіда та неоголошеної війни. Бажаю, щоб всі громади та мешканці району жили в гармонії з совістю.

Дякую за спікування.
– Дякую Вам.

Бесіду вів Максим КРАВЧЕНЯ.

Теґи: , , ,

Залишити відповідь

About Admin 2