Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

СВЯТА ДО ПІСНІ В НИХ ЛЮБОВ!


Cамодіяльний колектив «Вербиченька» із села Фасова «народився» двічі. Перший раз гурт не витримав випробування часом. А повторне народження датується – 19 серпня 2015 року. Коли познайомилась з учасниками ближче, зауважила, що «Вербиченька» – серйозний претендент у майбутньому на звання народного колективу.

У колективі зібралися справжні знавці і любителі української народної пісні. І в кожного з них – своя історія приходу до «Вербиченьки». Ось що розповіла Надія Римська – місцева поетеса, яка написала «Гімн Фасової», солістка і староста колективу:
– Я народилась у цьому мальовничому селі, у працьовитій, співочій родині: моя мама співала, бабуся співала, то, мабуть, любов до пісні мені передалась на генетичному рівні. Я також передаю її своїм внукам і правнукам. Це дуже єднає родину! А назва нашого колективу народилась на одній з репетицій. Раніше ми довго міркували, яке підібрати ім’я, щоб було неповторним і характерним для нашого краю. І ось одного разу зібрались на репетицію на природі, біля ставка. І ніби прозріли, роззирнувшись довкола, – співаємо ж під вербами! Отак і назвали свій гурт – «Вербиченька».
До нашої розмови приєдналась Лариса Очеретюк – «Заслужений фельдшер України», завідуюча сільським ФАПом, яка лікує людей не тільки засобами медицини, але й чарівним голосом. Вона має хист і до танцю, і чудовий альт:
– Коли співаєш, забуваєш про роки, адже молодіє душа, повниться любов’ю до життя і хочеться усім цим поділитися з іншими людьми, щоб і вони наповнились позитивними емоціями, які, скажу вам, як медик, продовжують життя!
Є в колективі і сімейна пара. Це подружжя: Микола Сікачина – баритон, за професією геолог, і його дружина Надія, сопрано. Вона – біолог. Обоє познайомились, коли навчались у Київському державному університеті імені Т.Г. Шевченка. Микола Сікачина розповідає:
– Я родом з Фастівського району, але Фасова теж близька серцю. Люблю бардовські пісні ще із студентських років, сам граю на гітарі. Взагалі, любов до пісні – це від батька й матері. Всі старовинні українські пісні знаю. Співаю з дитинства. А до «Вербиченьки» прийшли удвох з дружиною: побачивши цей колектив у одному з концертів, вирішили співати. Отож прийшли на репетицію, нас прослухали й запросили до участі в ньому. Тут душа наша співає, відпочиваємо від усіх проблем і турбот!
Чудово вписались у колектив тенор Михайло Богаченко та його подруга з дитинства Раїса Іванова, сопрано, яка сказала:
– Симолічно, що датується день народження колективу саме 19 серпня, на Спаса, адже пісня – це теж спасіння душі від усяких негараздів!
«Вербиченька» має у своєму складі переважно учасників «другої молодості», але серед них є і наймолодші за віком – Наталія Акінжала й Тетяна Синельник. Розповідає Наталія:
– Я народилась у Фасовій. Любов до пісні бере початок із самого дитинства. Дуже рада, що маю змогу співати у «Вербиченьці». Це підтримує життєвий тонус, навіть здоровішаєш – такий заряд отримуєш на репетиціях! Вистачає на весь тиждень! Сама співаю ще й сваху свою – Тетяну Синельник запросила, котра тепер летить на кожну репетицію і вже не може жити без пісні!
Сильний, яскравий голос має Ольга Бережна – солістка колективу. Вона з дитинства співала разом зі своєю сестрою Галиною. Цей дует сестер Бондаренків знали не тільки в рідному селі, але й за його межами. І, як кажуть односельці, хто сидів у перший рядах залу, то аж вуха закривали, такі голосні були дівчата, не треба для них і мікрофонів! На жаль, сестра пішла за межу життя, а Ольга, й досі не полишає сцену, каже, що співає тепер за двох. Хоч мешкає в Києві, але приїздить на репетиції, щоб там не було: в дощ і сніг… Залишаючи всю роботу, поспішає у Фасову.
Їздять з Києва на репетиції також і Раїса Іванова та Надія Матвієнко, котра сказала:
– Ми дуже раді, що співаємо у «Вербиченьці», адже знаходимо тут натхнення до життя і праці!
Чоловіки у колективі, як кажуть, «на вагу золота». Ось Віктор Марченко – не тільки гарно співає, але ще й майструє до ладу: сам виготовив для ансамблю шумові інструменти, грає на барабані.
«Музикант від Бога» – так називають музичного керівника колективу, акомпаніатора Валентина Шаменка. З його приходом ніби відкрилось друге дихання в учасників. Талановитий, темпераментний і компетентний – він перший порадник, помічник і надійна опора у керівника ансамблю Надії Бабенко. І хоч у Валентина є свій колектив «Горлиця» в Пашківському Будинку культури, проте він з великою відповідальністю ставиться до роботи у «Вербиченьці». Раніше акомпаніатором був Віктор Терещенко, доки хвороба не змусила залишити колектив, але й досі учасники згадують його з великою вдячністю і повагою.
– Я працював з багатьма колективами і «Вербиченьку» є з чим порівняти, – сказав Валентин Шаменко. – Що мене привабило до роботи в ній? Перш за все те, що тут по-справжньому люблять і цінують пісню, віддані їй всією душею. Щирі, порядні – з такими людьми працювати легко, одне задоволення!
Цю думку підтвердила й керівник колективу – Надія Бабенко, яка донедавна жила в Києві, займалась викладацькою роботою – навчала студентів у Національній академії культури й мистецтв, працюючи на посаді професора. Але так склалось, що треба доглянути старенького хворого батька, тож залишила все і повернулась у Фасову:
– До мене звернулись учасники колишнього ансамблю з проханням стати їх керівником і таки умовили мене, – згадує Надія Борисівна. – Я залучила, насамперед, своїх родичів, сусідів та подруг: Раїсу Іванову, Надію Матвієнко, Наталю Акінжалу, Михайла Богаченка. Поступово склад поповнювався, тож у «Вербиченьці» стало 14 учасників: 10 жінок і 4 чоловіки, котрим, в середньому, за віком менше 60-и років.
А зовсім недавно до нас прийшли співати альти: Любов Брамірська – працівник медичного закладу та Наталія Якименко – вчителька молодших класів Фасівської школи.
«Вербиченька» – це моя друга сім’я, де панує творча, щира атмосфера, ми настільки здружились! За два роки у нас відбулося майже сорок публічних виступів на різних сценах; ми є учасниками мистецьких заходів різних рівнів – від сільських до Всеукраїнських, беремо участь у церковних службах під час великих свят…
Організаційні та фінансові питання колективу допомагають вирішувати Фасівський сільський голова Іван Онищенко, Людвинівський сільський голова Тетяна Суліма, архімандрит Кирил – настоятель храму села Фасова, підприємці Лідія Расюк, Анатолій Литвин, Леся Кулага.
Вагому підтримку «Вербиченька» отримує і від доброчинців – Героя України, генерального директора ТОВ «Агро Холдинг-МС» Юрія Карасика та директора ТОВ «Агрофірма «Київська» Ярослава Білоуса. Це завдяки їм учасники колективу мають чудові сценічні костюми та взуття, за що дуже дякують!
Зараз у репертуарі «Вербиченьки» є понад 60 українських народних пісень, псалмів, авторських робіт, пісень сучасних композиторів, новорічні, купальські, весільні – з народного фольклору. У колективі співає чотири Надії! Тож і надіємось, що він наповниться ще новими учасниками, особливо чоловічої статі.
А до своєї другої річниці колектив підготував на 13 серпня велику програму благодійного концерту, виручені кошти від якого будуть передані двом сім’ям дітей-сиріт. І назвали цей захід «Україна в нас єдина, Фасова у нас одна!» Хочеться від себе додати: «Вербиченька», власне як колектив, – теж одна. І хай міцніє її неповторний голос, хай довговічною буде її життя, як і того, одного із символів України, довговічного дерева, чию назву вона має!

Тетяна ЯСИНЕЦЬКА.

Tags: ,

Залишити відповідь