Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

Світити всюди і завжди!


Я долю вибрала сама…
Ліна Костенко.

Їй дуже личить ім’я, дане батьками – Світлана. Воно достеменно відображає і внутрішній світ Світлани Євгенівни Морської, і відповідає її зовнішності. Світлокоса, відкрита, усміхнена – такою ввійшла вона до нашого класу в 1981 р. І не тільки до класу, а в кожне дитяче серце, в яке вкладала всю доброту серця свого.
Її уроків з літератури завжди чекали з нетерпінням – такими вони були цікавими і повчальними, несли досі невідому інформацію, відкривали таємниці прекрасних творів світового письменства. На уроках не обходилось і без цікавого обговорення тем, висвітлення яких вчителька пов’язувала з різними видами мистецтва: музикою, живописом, театром.
Ми «подорожували» країнами й континентами, пізнавали національні традиції різних народів, співпереживали з героями прочитаних романів, оповідань, казок, повістей. І завжди Світлану Євгенівну цікавила думка кожного учня щодо прочитаного і осмисленого, вона давала можливість висловити її, не боячись бути неправильно зрозумілим.
Крім уроків, влаштовувала літературні вечори, присвячені творчості поетів, письменників, організовувала цікаві туристичні походи з піснями та речівками, подорожі мальовничими та історичними місцями Києва, Канева, Москви, Ленінграда (нині Санкт-Петербург), Закарпаття та Криму.
У прекрасного, творчого педагога, вчителя вищої категорії, «учителя-методиста», яка багато років була керівником районного методичного об’єднання учителів світової літератури, з’явилися послідовники – чимало вчорашніх учнів стали філологами, журналістами, педагогами. Я також присвятила себе праці в школі, і прагну все краще, що перейняла від своєї вчительки, теж передавати учням.
…Світлана Євгенівна народилась в 1947 р. у родині вчителів-філологів: красивої мудрої мами Клавдії Федорівни та вимогливого інтелігентного батька Євгенія Федоровича. Тож не дивно, що таку професію обрала й для себе. А ще хотіла наслідувати любимого вчителя Михайла Володимировича, котрий в недалекому майбутньому став їй і за другого батька – свекра (ось такий буває збіг обставин!). Адже після трьох років знайомства з його сином – Борисом Куксою, який відслужив у армії три роки на Далекому Сході – Камчатці, вийшла заміж за нього.
Згодом, коли закінчила Київський педагогічний інститут імені М. Горького (нині НПУ ім. М.П. Драгоманова), Світлана Євгенівна отримала направлення працювати в Макарівській середній школі, тож молодята оселилися в Макарові і одразу влилися в культурно-мистецьке та громадське коло селища.
І в школі, і поза нею життя «вирувало»: без подружжя не обходився жоден концерт чи вистава Народного театру під керівництвом Германа Черешньова. І при цьому завжди вистачало часу для сім’ї, дітей.
Оксана – старша донька, випускниця Київської консерваторії (нині Національна музична академія України імені П.І. Чайковського), віртуозно грає на скрипці, є солісткою ансамблю пісні і танцю Збройних сил України. Син Валерій – завідуючий відділом Інституту охорони грунтів України. Вже і двоє онуків доповнюють родину: Настя – студентка Політехнічного інституту, вивчає іноземні мови та Даніїл – донедавна незмінний капітан команди «КВК» Макарівського ліцею, ведучий всіх шкільних заходів.
У родині Світлани Євгенівни завжди панував і панує культ мистецтва, інтелігентності і життєлюбства. Зараз вона на заслуженому відпочинку. Але це слово набрало вже іншого відтінку, тому що людина, яка має такий великий творчий потенціал, любов до життя, не може просто так сидіти, склавши руки. Тож згуртувала навколо себе вчителів-пенсіонерів і раз чи два на місяць вони збираються на цікаві зустрічі, де є про що погомоніти, поділитися думками, порадитись, поспівати пісні, де є можливість порадіти, а часом і посумувати…
Кожний ранок нового дня Світлана Євгенівна зустрічає, посміхаюсь Життю. І Життя посміхається їй закоханими очима чоловіка Бориса Михайловича, зігріває теплом обіймів дітей та онуків, тішить доброю пам’яттю її численних учнів. Життя відповідає їй взаємністю, тому що обрала для себе ще з юності девіз: «Світити всюди і завжди!..». Хай же Господь дарує многая літа, щоб ще багато років було осяяно світлом цієї незвичайної людини.

Вікторія КУЛАЧИНСЬКА,
колишня учениця, нині
вчителька зарубіжної
літератури Макарівського
НВК «ЗОШ І–ІІІ ступенів – природничо-
математичний ліцей».

Tags: , ,

Залишити відповідь