Екскурсія одного дня

0

Якщо і є в Україні святі місця, то Канів, безперечно, одне з них. Для мільйонів людей усього світу це місто асоціюється з ім’ям Великого українця – Тараса Шевченка, місцем його вічного спочинку – Чернечою горою.

Під час весняних канікул учні Копилівської ЗОШ І-ІІІ ступенів відвідали м. Канів. Захопливим стало підняття по 342 сходинках, аби помилуватись краєвидом на Дніпро та відвідати Тарасову могилу. У цей момент згадались слова із «Заповіту» Кобзаря:

«Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі.
Було видно, було чути,
Як реве ревучий».

І ось – могила Шевченка. Не могли втриматись діти, щоб саме в цей момент не продекламувати поезії Кобзаря. Звучав «Заповіт», «Садок вишневий коло хати», «Мені тринадцятий минало», «Село! – І серце одпочине»…
Ми відвідали музей, де ще раз дізналися про дитинство, формування світогляду Тараса Шевченка, про його творчий шлях. Дітям було цікаво і екскурсію слухати, і просто гуляти місцями, де колись ходив Тарас.
Неподалік від музею, у лісочку під горою, стоїть чепурна хатина (Тарасова світлиця), в якій мешкав доглядач і охоронець могили Т. Шевченка (цілих півстоліття!) Іван Олексійович Ядловський. Тут все, як і колись, нагадує про Тараса: на стінах – його портрет та картини, прикрашені вишитими рушниками. На столі – «Книга вражень» та «Кобзар» Т.Г.Шевченка. Біля вікна стоїть національний музичний інструмент українського народу – бандура, подібна до тієї, що завжди тут була.
А потім ми поїхали до Канівської Успенської церкви, де з 20 до 22 травня 1861 року стояла домовина з прахом Великого поета. Брати Тараса Григоровича хотіли поховати його біля стін Успенського собору, але Григорій Честахівський, який супроводжував прах, зумів відстояти виконання останньої волі Тараса.
22 травня, після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору. Звідси після урочистої Служби Божої, люди винесли труну, поставили на козацький віз, накрили її червоною китайкою, а замість волів впряглися самі і повезли до  Чернечої гори (так вона тоді називалася, бо колись гора приваблювала до себе монахів, котрі копали собі тут келії).
Молодь – хлопці й дівчата – устеляли останній шлях Кобзаря зеленими гілками, наламаними в лісі. Попереду процесії несли портрет Т. Г. Шевченка. Близько сьомої години вечора труну з прахом поета опустили в могилу.
… З меморіальної дошки ми дізналися, що Канівський Успенський собор закладено 1144 року (865 років тому!) Всеволодом Ольговичем – батьком визначного полководця Київської Русі, героя «Слова о полку Ігоревім» Святослава Всеволодовича.
Ми наяву пересвідчились, що Канів – це дійсно священне місце для кожного, кому пощастило народитися українцем, бо він нерозривно пов’язаний із пам’яттю про Тараса Шевченка – поета, пам’ятники якому зведено на всіх континентах Земної кулі.

Олена КОНДРАТЕНКО,
заступник директора з навчально-
виховної роботи Копилівської
ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Екскурсія одного дня

Додати коментар