Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

З чого починається патріотизм


Зараз вся країна, затамувавши подих, співпереживає і допомагає нашим співвітчизникам на Сході України. Щодня ми дізнаємось про нові жертви і втрати, і останнім часом чуємо в телепрограмі новин таку фразу: «…особливо гаряче на Маріупольському напрямку…».

Гинуть люди… До такого звикати не можна. Відчуваю гордість за своїх співвітчизників, які допомагають – хто чим може. І я теж, в міру своїх можливостей, не хочу стояти осторонь…

Якось, на початку лютого, зранку телефонує мені знайомий, який зараз перебуває у прифронтовій зоні, і, їдучи в маршрутці, розповідає останні новини: «Люди тільки й говорять, що про наступ на Авдіївку, кажуть, що цієї ночі там загинуло семеро бійців… Зайдіть, будь ласка, на сайт новин Маріуполя – хоч розповісте мені, що ж там коїться?…».

Заходжу на сайт, і натрапляю на відео прямої трансляції прощання з бійцями на Майдані Незалежності, котрі загинули 29-30 січня під Авдіївкою. Більше години не можу відірватись від екрана, віддаючи разом з іншими данину шани і вдячності честі й мужності хлопців.

Дивлюсь на молоді, усміхнені обличчя на фото, слухаю теплі спогади їхніх побратимів, і не можу втримати сліз..

Запам’яталась розповідь однієї жінки у військовій формі про те, що хлопці загинули, захищаючи висоту під символічною назвою «Майдан»… Прикро і боляче, що все частіше всім нам доводиться прощатися з бійцями! Не передати горя рідних і близьких! Але разом з тим помічаєш, як багато прийшло свідомих людей, молоді, і навіть десь трохи заздриш їм, адже вони відклали всі свої справи, і прийшли вшанувати пам’ять героїв, причаститися до їх гідності і мужності, проявити своє волевиявлення, висловити свою громадянську позицію.

Цього дня у «Новинах» розповідали про загибель бійців, давали репортаж подій прощання на Майдані, але чомусь ніде, окрім місцевого телеканалу «Авіс» я не помітила в куточку екрана символічної свічечки пам’яті за загиблими. Здавалося б, – така дрібниця, – ну, не поставили цей символ, не взяли до уваги… Але ж знаю по собі: в шаленому ритмі життя ми вже не встигаємо помічати важливих речей.

Нам просто необхідні такі нагадування. Ця свічечка – своєрідний знак оклику. Її завдання – привертати увагу, спонукати – згадати, вшанувати, помолитися, адже цієї молитви зараз потребують усі – і живі, і загиблі!

… Не знаю, можливо в горнилі тих подій наше керівництво забуло оголосити цей день Днем Жалоби на державному рівні, чи не взяло до уваги у зв’язку з малочисельністю загиблих, хоча нині ця чисельність вже перейшла всі можливі межі…

Мій знайомий зараз перебуває у Маріуполі і відчуває на собі всі особливості того перебування. А на моє запитання, чи гаряче там, у них, відповідає, як і всі тамтешні жителі: «Та бахкають, але ми вже звикли…»

Моторошно, мабуть, звикати до такого… Разом з іншими він майже цілодобово у місцевій соціальній їдальні допомагав виготовляти випічку, яку потім відправляли на Авдіївку. І я відчувала гордість за нього…

Війна – нелегке випробування на справжність. У Бога немає випадковостей. Колись на моє запитання – чи потрібна моя невелика допомога, знайома мудро відповіла: «Звичайно! А може саме твоєї копієчки комусь до гривні й не вистачає…». Аж дивно розуміти, що навіть від найменшого прояву любові залежить так багато. Головне, щоб кожен на своєму місці робив свою справу: писав потрібні статті, робив потрібні телепередачі, писав вірші, малював картини, збирав необхідні кошти для бійців, допомагав речами, їжею, одягом, ліками, словом – хто чим може подавав приклад мужності, доброти й патріотизму.

І в цьому нам дуже допомагають такі телеканали, як «Авіс», де часто показують телерепортажі з фронту, зі шпиталів, куди їздять наші волонтери Макарівського Центру допомоги військовим разом з усіма бажаючими, пускають щемливі пісні про АТО, що спонукають задуматися і також допомагати.

Патріотизм… Знаєте, не люблю я цього слова, адже за роки Незалежності його до гидкості заялозили. Але, дивлячись на приклади мужності своїх співвітчизників, відкрила у ньому новий сенс. Патріот – від латинського слова «патріа» – батьківщина. Патріотом є той, хто любить: і сім’ю, і людей, і свою землю… А в перекладі з грецької мови – слово патріот означає «співвітчизник», «земляк» – людина, яка не тільки любить свою батьківщину, але й іде на подвиг за неї.

Галина ГЕРАСИМЕНКО.

Tags:

Залишити відповідь