Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

Від чого рейтинг у популістів…


Влада боїться проводити реформи, щоб не впав рейтинг. Через гальмування реформ рейтинг теж падає. Давно помічено, реформи у нас ледве повзуть, і останнім часом все повільніше, тому що кожній пручається та частина населення, яку ця реформа торкнеться.

Медичну реформу блокують лікарі, освітню – викладачі, пенсійну – нинішні пенсіонери й ті, кому скоро виходити на пенсію і т.д. Ті, хто звик жити і працювати як зараз, хто навчився використовувати недоліки нинішньої системи для отримання легальних і нелегальних доходів і не хоче або навіть не зможе за рівнем своєї підготовки працювати в інших умовах. Або чий, нехай невеликий, але стійкий, дохід зменшиться.

При цьому у можливих вигодоотримувачів реформ немає бажання і волі самоорганізуватися і лобіювати реформи, їх підтримують, в основному, експерти, які бачать важкі перспективи країни при їх відсутності. Той, хто страждає від старих порядків, шукає те, що його влаштовує, за кордоном.

 А у влади не вистачає ні волі, ні вміння подолати опір, об’єднати прихильників реформ і спертися на них. Навпаки, намагаються спертися на супротивників.

І, дивна річ, все частіше чуєш – реформи обмежують багатьох тих, хто до них не готовий, тому не можна їх проводити, інакше переможуть популісти. В результаті реформи не йдуть і популісти перемагають без реформ.

Ось, наприклад, зменшення бюджетних витрат.

Це не реформи, але підготовка до них. Без такого зменшення реформи гальмують, виходять недоробленими і неприносять результату.

По-перше, тому що більшість бюджетних витрат – пусте викидання грошей, яке приносить дуже мало громадської користі.

По-друге, тому що можливостей бюджету не вистачає на виконання зобов’язань держави. З одного боку виходить корупція (гроші, яких бракує за спільною згодою дістають з непрозорих схем). З іншого – з економіки і людей вичавлюють більше, ніж вони можуть дати (звідси завищені ставки податків).

Одні йдуть в тінь, знижують легальні обсяги, виводять кошти і бізнес за кордон. Інші збільшують штрафи, акцизи, мінімальні зарплати, вимагають касові апарати. Але знизити доходи і витрати бюджету все одно не можна. А то переможуть популісти. Не можна, наприклад, підвищувати пенсійний вік. Зате можна оподатковувати пенсії працюючих пенсіонерів і подвоювати мінімальну зарплату. Але й багато іншого не можна.

Не можна знімати мораторій на продаж с/г землі. А то Ю.Тимошенко зібрала демонстрантів в Києві з усієї країни. А тут влада бах – і продовжила мораторій. І популісти залишилися ні з чим. А країна – без ринку землі.

І стипендії знімати зі студентів не можна. Студенти- підтримка реформаторів. А без стипендій вони реформаторів не підтримають, природно. Правда, при наявності стипендій найбільш активні їдуть вчитися за кордон, стипендійтам не отримують та ще й платять за навчання. А ми тут залишаємося з одержувачами стипендій.

І медичну реформу не можна проводити, лікарі поіншому не вміють, бідні проголосують за популістів.
Найсерйозніший аргумент – результати реформ стануть помітними не швидко, а від скорочення витрат бюджету
люди зубожіють відразу. І популісти відразу ж переможуть, не чекаючи результатів реформ. Дострокові вибори, 3-й
Майдан і т.д.

Що цікаво, реформ як таких ще не було. Поки була тільки підготовка.
1. Держава перестала доплачувати за комунальні тарифи.
2. Вдалося збалансувати в прийнятних рамках бюджет, зібрати в ньому всі витрати держави, більш-менш вирівнявся платіжний баланс.
3. ЄСВ було скорочено до 22%, що частково компенсували подвоєнням мінімальної зарплати.

Мабуть, все перерахував.

Все інше тільки заявлено і робиться такими маленькими кроками, що результатів з боку побачити неможливо. Приватизація стоїть, ринку землі немає, інвестиції не йдуть, витрати держави перевищують 40% ВВП, податківці вчиняють свавілля, працюючі не можуть накопичувати на старість, відомства, які обіцяли закрити, продовжують працювати, реформа медицина залишилася в суперечках, реформа освіти- на папері.

Витрати бюджету не скорочуються. Навіть спроби – неоплачувати харчування в лікарнях або стипендії студентам – не пройшли. А рейтинг популістів зростає. Рейтинг Ю.Тимошенко перевищив президентський, рейтинг колишніх регіоналів не набагато відстає. На горизонті маячить О. Ляшко. Нікого з «нових реформаторів» немає поруч і близько.

Тому що за відсутності реформ погано всім. Недавнє дослідження ЄБРР показало: Україна – єдина країна колиш-
нього соцтабору, в якій після розпаду СРСР погіршилося становище всіх, причому, приблизно в рівній мірі (вивчалися великі верстви населення, окремо мільйонерів або вищих чиновників, звичайно, ніхто не розглядав). Не впевнений в точності їх підрахунків. Але такий результат з усіх постсоціалістичних країн показала тільки Україна.

Можливо, для 26 років результат і сумнівний. Але для наших 3-х – очевидний. У результаті гальмування реформ, в результаті реформ за принципом «крок вперед – два кроки назад», не виграв ніхто. Немає жодної соціальної групи, яка б сказала, що вона виграла і була б готова активно підтримувати нинішню владу (в даному випадку мова не про активістів, а про великі соціальні групи).

Патерналісти виграти не могли. Адже роздача не збільшувалася, а подекуди і зменшувалася. І, головне, риторика нинішньої влади реформістська. Чи не «Я Вас захищаю», не «роздам 1000 грн.», «покращення вже сьогодні», а «реформи», «європейський вибір», «умови для бізнесу», «інвестиційна привабливість». Вони ж не знають, що це тільки слова.

Але вони відчувають, режим не їхній. І ніякі підвищення мінімальних зарплат і пенсій не допомагають – не підтримують.

Економічно активні чують багато хороших слів і могли б підтримати владу. Якби за словами йшли справи. Але замість цього йдуть касові апарати, підвищення мінімальної зарплати, штрафи за порушення, збереження податкової поліції і податкового терору, свавілля регуляторів і ті ж податки.

Наприклад, пенсіонери. Адже вони різні бувають. Пенсійний вік підвищувати не можна, невисокі пенсії (тим, хто не заробив великих сум) індексуються. Якщо, звичайно, не заробив велику пенсію і зараз не працює.

Тому пенсіонеру, який заробляв легально більше, пенсію не індексують. А якщо він працює, то ще й знімають 15%. Заважати працюючому пенсіонеру заробляти, і знімати знього 15%, можна. А підвищувати пенсійний вік і не індексу-
вати маленькі пенсії не можна.

Влада, фактично, говорить: «Я не з тими, хто працював раніше і хоче продовжувати. Я з тими, хто не працював, і пра-
цювати не хоче. Я цих не ображу».

Те ж саме зі студентами. Забрати стипендії не можна. А ось не давати підпрацювати при зарплаті менше 3 200 можна (студенту без стажу і досвіду роботи 3 200 не часто платять). Влада не на стороні бажаючих працювати, а на стороні бажаючих бюджетних виплат. Кого боїться влада? Патерналістів. На кого робить ставку? На патерналістів.

Кого влада ігнорує? Економічно активних. Кого влада реально обмежує? Працюючих, створюючих робочі місця і заробляючих. В результаті її рейтинг падає. Популісти не підтримують і економічно активні не підтримують. У популістів є політики, які працюють для них. У економічно активних своїх політиків немає, і вони не йдуть на вибори.

– Чому голосують одні пенсіонери? Де ж молодь, де ж підприємці?

Ну, як молодь може голосувати за владу, при якій для самореалізації треба їхати за кордон?

Як підприємці можу голосувати за владу податківців та інших контролерів?

Вони і не голосують. Ні за кого. Не йдуть на вибори. Явка 40-50%, переміг популіст чи роздавальник гречки. Як же так? А так. Без реформ молодь та економічно активні масово владу не підтримають. Поки реально не побачать ліфти, що запрацювали, і можливості самореалізації тут, в Україні – не підтримають.

І про терміни. Мовляв, погіршення для звиклих до бюджетних виплат і старих порядків настане відразу, а поліпшення від реформ – через багато років.

Ну, по-перше, про реформи зі швидкістю равлика, йдеться вже років зо два. Вже б помітили поліпшення, якбивони були.

По-друге, є речі, які дають ефект негайно. Наприклад, легалізація ринку землі сільгосппризначення або масова приватизація зміцнить гривню в найкоротший термін і всі, хто отримує прибуток у гривні, відчують поліпшення. Відразу його відчує і банківська система. Адже курс гривні визначається цінністю і кількістю того, що за неї можна купити. За гривню сьогодні не можна купити с/г землю, велику кількість виробничих активів, акції та інші цінні папери. Користуватися землею і будівлями, обладнанням і спорудами можна, якщо з керівництвом домовишся. Купити за гривню – не можна. Скасування заборони, вихід на ринок земельних ділянок, виробничих і офісних активів зміцнить гривню відразу, тарифи, в основі яких ціна палива, впадуть або, хоча б, припинять зростати.

Ослаблення валютних обмежень експортери (і всі, хто з ними працює) відчують відразу. Експорт збільшиться, прибутки і зарплати експортерів – також виростуть в найстисліші терміни.

По-третє, для кого поліпшення? Для тих економічно активних, кого реформи торкнуться безпосередньо, ефект буде відразу.

Прихід іноземних і внутрішніх власників кінця 1990-х – початку 2000-х дозволив досить швидко посплачувати борги по заробітній платі, збільшити прибутки в людей і зайнятість.

Прихід таких власників сьогодні також відчувся б відразу, в усякому разі для тих, кого це торкнулося.

Але ось статистика показує: виявляється, з 2015 р. в Україні відкрилися 54 підприємства (більшість з яких зернові термінали та інші об’єкти сільської інфраструктури), а зараз будується 23 таких об’єкти. Це на 24 області та місто Київ!!! Навіть не в кожній області (!!!).

У той же час підприємства і бізнеси закриваються, причому часто не через кризу. Правоохоронні та контролюючі органи урізали не менше нормально оплачуваних робочих місць, ніж криза. Тим більше, криза закінчилася, а поліція і податківці – ні!

Неможливо навіть порахувати, скільки успішних бізнесів і добре оплачуваних робочих місць не допустили чиновники та контролери. Скількох іноземних інвесторів відвадили, скільки українців відправили за кордон. Що дивує – ще чимало залишається ентузіастів, які намагаються щось створити тут, в Україні. Але поступово, місяць за місяцем, то в одного, то в іншого закінчуються сили і терпіння. Адже поруч країни, в яких можна створювати і працювати без подолання бюро кратичних перешкод.

І нам кажуть, що якби цього не сталося, якби у активних українців і іноземців, охочих працювати і створювати тут «почало виходити», народ не побачив би змін? Спочатку, побачили б вони самі, тут, в Україні, а не за кордоном. Далі побачили б підрядники та постачальники. Слідом побачив битой, хто знайшов би там собі роботу і прибуток. Потім їх рідні і знайомі, включаючи батьків-пенсіонерів і дітей-студентів чи школярів. Їм би не підвищили пенсію або забрали стипендію? А батько-син знайшов хорошу роботу і високу зарплату.

Ще невідомо, що б переважило. Замість цього, поки ви читали цей матеріал, ще один український фахівець або підприємець, втомившись від безуспішних спроб в Україні, вирушив за кордон.

Володимир РАПОПОРТ ,
економічний аналітик.

Tags: , ,

Залишити відповідь