Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

Ветеран, сповнений молодих сил


У житті так буває нерідко: іноді відкриваються очі на речі, яких раніше або не помічав, або чомусь не звертав на них уваги. Так вийшло і в  мене з тим, про що хочу розповісти…

Нещодавно ми з колегами-редакторами районних газет Київщини збиралися на семінар з питань роздержавлення друкованих ЗМІ.  (Адже цей процес з 1 січня 2017 р. став уже обов’язковим для всіх комунальних газет і редакцій). Провели ми його на базі Немішаєвського державного агротехнічного коледжу (Бородянський район). І там, як виявилось, у нас в усіх дійсно відкрилися очі: на те, як можна багато зробити навіть при обмежених можливостях, але при наявності бажання і вміння.

Таким є коротке пояснення до теми, якій ця розповідь присвячена. Бо не про наші журналістські проблеми говоритиму  сьогодні, а про людей, які в ці нелегкі сьогоднішні часи не шукають,  як дехто, виправдань   малоефективній діяльності типу  «загальна ж криза…», «фінансові труднощі…»  і т. д.

Розповім про те, як  шукають  можливості  як найкраще виконувати  наше з вами, українців, головне завдання: невпинно  і всебічно зміцнювати  свою державу. В тому числі – кваліфікованим кадровим потенціалом. Аби  якомога швидше вивести її з тієї пресловутої «кризи».

ТЕАТР  ПОЧИНАЄТЬСЯ
З ГАРДЕРОБА, КОЛЕКТИВ  –
З КЕРІВНИКА…

Дійсно, все починається з якогось… початку, основи: матеріальної бази й кадрів. Скрізь, в будь-якій справі. А особливо – у навчальних закладах, які готують фахівців для народного господарства. «На пальцях» же  не навчиш, яким би не був розумним навчитель…

Багато десятиліть   тут, на Київському Поліссі,  ми  знали таку назву: Немішаївський радгосп-технікум. Там  завжди  готували спеціалістів  для сільського господарства. Як готували в деякі періоди, – теж знаємо… Але сьогодні, виявляється, цей, я б сказав,  навчально-практичний заклад не тільки іменується інакше, і не тільки  отримав вищий статус. Він  став хоч і відокремленим, але підрозділом, частиною структури флагмана аграрної освіти в Україні – Національного університету біоресурсів і природокористування (раніше – Українська сільськогосподарська академія). І це кардинально змінило ситуацію, насамперед – вимоги до якості навчального процесу. Тобто, до фаховості випускників  закладу середньої  профтехосвіти, як це називалось раніше.

У попередні роки керівники сьогоднішнього   коледжу змінювались чи не щороку (!). На що можна було сподіватись від тимчасових менеджерів?..

Ніхто, мабуть, і не сподівався… Але «картина маслом» засяяла іншими – яскравими, свіжими й різнобарвними – відтінками, коли  заклад очолив  енергійний і невгамовний  фахівець – кандидат сільськогосподарських наук, доктор філософії в галузі держуправління Володимир Ілліч Альохін. Саме він сьогодні – та людина, якій за два роки свого керівництва  цим навчальним закладом вдалося навіть психологічно, не кажучи вже – організаційно, об’єднати трудовий колектив для справді ще більш результативної  і творчої роботи.

І саме завдяки  Володимиру Іллічу та його однодумцям   нині вводяться тут нові технології навчання студентів, зміцнюється  матеріальна база.  А ще – розвивається активне міжнародне співробітництво коледжу з профільними навчальними закладами  Великобританії, Німеччини, Данії, Чехії, Франції, де студенти теж проходять навчання і стажування. Ви чули про таке раніше стосовно колишнього технікуму?!.

Й усе це  заради головного, повторююсь уже, – забезпечення сучасних високих рівнів підготовки кадрів для агропромислового комплексу України, яка колись таки вийде на належне  їй  місце в міжнародній спільноті.  А на наших найкращих у світі грунтах мають працювати й відповідні фахівці!

Не переповідатиму всього, що з неприхованою гордістю показували нам господарі тут, в тому числі й результати численних   і невпинних  ремонтів старих, запущених  доти, приміщень, технічне оснащення аудиторій  тощо. Повірте на слово: вже зроблено багато і ще більше планується. Адже «розгулятися» є де: на гектарній  території  коледжу розміщуються і кілька навчальних корпусів та лабораторій, і три гуртожитки, й численні, як то мовиться, підсобні приміщення – для утримання сільгосптварин,    майстерень  тощо.

ОРГАНІЧНЕ ПОЄДНАННЯ
ТЕОРІЇ З ПРАКТИКОЮ

До речі, про навчально-виробничі лабораторії. Тут створено їх немало: тваринництва і рослинництва, ставкового господарства ( мають 19,6 га  власного водного дзеркала з інкубцехом для вирощування  молоді коропа,  травоїдних  і осетрових риб). А ще  мають  навчально-виробничі ветлікарню та клініку, лабораторію «Зооцентр», кінно-спортивну школу. І, звичайно ж, автополігон, відповідні майстерні. Адже коледж  готує сьогодні  також водіїв, трактористів-машиністів сільськогосподарського і  лісового виробництва, слюсарів з ремонту техніки, енергетиків та інших кваліфікованих спеціалістів і робітників для цих галузей. Тут можна, як виявляється, вивчитися нині не лише на рибовода  чи фахівця ветмедицини, а й на економіста, отримати кваліфікацію молодшого спеціаліста з фінансів і кредиту,  бакалавра – з агроінженерії, електромеханіки, електроенергетики тощо.

Хто зацікавиться, – може отримати необхідну детальну інформацію безпосередньо від працівників коледжу (телефони:  04577-41-1-55, 41-7-84 ). Моя  ж  мета – поділитися враженнями від побаченого й почутого там.  Аби допомогти випускникам шкіл нашого району (а, можливо, й не тільки їм) краще зорієнтуватися у перспективах вибору майбутніх професій. За здобуттям  яких – надійних у житті, завжди і майже скрізь потрібних – ходити далеко не треба…

І ХТО  Ж ТАМ НАВЧАЄ
та НАВЧАЄТЬСЯ?..

Сьогодні тут здобувають профільну освіту 1660 студентів з різних  ( загалом – тринадцяти) областей України. Звичайно ж, з Київської  та Житомирської – найбільше. Я поцікавився своїми земляками.  З Іванківського району нині в коледжі навчаються 84 студенти, а з Макарівщини – 74. Немало, хоч і менше, як, наприклад, з Бородянського, Києво-Святошинського та самої столиці.

Що важливо: із 126 викладачів коледжу  9 мають звання кандидатів наук, 28 – викладача-методиста і старшого викладача, 59 – вищу кваліфікаційну категорію. А це також свідчить про  належну  якість викладання предметів та навчання студентів. Ще характерно й те, що розвинута інфраструктура для навчальних занять і науково-дослідної роботи поєднується з хорошими умовами для занять спортом та організації дозвілля й відпочинку студентів. Тому й не дивно, що 10 (!) збірних команд коледжу з різних видів спорту постійно беруть участь  у змаганнях регіонального, всеукраїнського й міжнародного  рівнів.

Тож навіть спеціально обладнана в головному навчальному корпусі вітрина з численними кубками й медалями красномовно свідчить  про успішну реалізацію тут ступеневої освіти – через створення інтегрованої неперервної системи підготовки студентів за ступенями: молодший спеціаліст – бакалавр (на базі коледжу!) – бакалавр – спеціаліст – магістр – аспірант університету. Адже саме впровадження ступеневої підготовки дає можливість випускникам ВП НУБіП України «Немішаївський агротехнічний коледж» продовжувати навчання у вищих навчальних закладах   третього і четвертого рівнів акредитації.

Хіба могли навіть мріяти  про таке селянські діти, навчаючись в аграрній школі  імені Петра Столипіна, організованій  у  1912 році в колишньому селі Мироцьке?..

До речі, за ті дореволюційні роки  ХХ століття тут здобули освіту лише 180  молодших спеціалістів сільського господарства. А сьогодні 105-річний ветеран,  у буквальному розумінні слова, сповнений молодих сил і невичерпної енергії,  вносить  уже досить  помітний вклад  у забезпечення кваліфікованими кадрами  різних  галузей України.

ЩО  Б  ВИБРАВ  Я?.. А  ВИ?..

Всі професії потрібні й хороші, писав колись відомий поет. Але сьогоднішня молодь майже чітко орієнтується в потребах і запитах ринку професій. Дехто в підприємницькій діяльності сьогодні відчуває дійсно кризу… Дехто – обравши вірний напрям – не так гостро… Наприклад, продукти харчування люди будуть купувати завжди. Й саме тому нині багато хто прагне стати фахівцем у галузі переробки продукції тваринництва. А тут вчать, як, наприклад, виготовляти тверді сири, м’ясні консерви, ковбаси, балики, копченості тощо. Можливо, і мені б припала до… потреби ( й душі, звичайно) кваліфікація техніка-технолога з цього напряму, якби довелося обирати при умові молодого віку… Або пішов би в електроенергетику: хай мене научать… Чи освоїв би банківську справу…

До речі, тут можна здобувати освіту й заочно теж – як за держзамовленням, так і за контрактом.

… Не знаю, наскільки переконливими  виявляться для  читачів «Макарівських вістей» ці мої слова й думки, але вони дійсно відображають особисті враження, які залишились хорошими після  екскурсії   та кількагодинної нашої роботи в цьому навчальному закладі.

Я поцікавився згодом у колег:  їм теж тут багато чого сподобалось. Хоча всі ми такі різні, особливо – у сприйнятті реалій сьогодення, в поглядах у перспективу.

Павло СМОВЖ,
голова Ради редакторів (керівників) ЗМІ Київської області, редактор
Іванківської райгазети «Трибуна праці».

Tags: , , ,

Залишити відповідь