У житті так буває нерідко: іноді відкриваються очі на речі, яких раніше або не помічав, або чомусь не звертав на них уваги. Так вийшло і в мене з тим, про що хочу розповісти…
Нещодавно ми з колегами-редакторами районних газет Київщини збиралися на семінар з питань роздержавлення друкованих ЗМІ. (Адже цей процес з 1 січня 2017 р. став уже обов’язковим для всіх комунальних газет і редакцій). Провели ми його на базі Немішаєвського державного агротехнічного коледжу (Бородянський район). І там, як виявилось, у нас в усіх дійсно відкрилися очі: на те, як можна багато зробити навіть при обмежених можливостях, але при наявності бажання і вміння.
Таким є коротке пояснення до теми, якій ця розповідь присвячена. Бо не про наші журналістські проблеми говоритиму сьогодні, а про людей, які в ці нелегкі сьогоднішні часи не шукають, як дехто, виправдань малоефективній діяльності типу «загальна ж криза…», «фінансові труднощі…» і т. д.
Розповім про те, як шукають можливості як найкраще виконувати наше з вами, українців, головне завдання: невпинно і всебічно зміцнювати свою державу. В тому числі – кваліфікованим кадровим потенціалом. Аби якомога швидше вивести її з тієї пресловутої «кризи».
ТЕАТР ПОЧИНАЄТЬСЯ
З ГАРДЕРОБА, КОЛЕКТИВ –
З КЕРІВНИКА…
Дійсно, все починається з якогось… початку, основи: матеріальної бази й кадрів. Скрізь, в будь-якій справі. А особливо – у навчальних закладах, які готують фахівців для народного господарства. «На пальцях» же не навчиш, яким би не був розумним навчитель…
Багато десятиліть тут, на Київському Поліссі, ми знали таку назву: Немішаївський радгосп-технікум. Там завжди готували спеціалістів для сільського господарства. Як готували в деякі періоди, – теж знаємо… Але сьогодні, виявляється, цей, я б сказав, навчально-практичний заклад не тільки іменується інакше, і не тільки отримав вищий статус. Він став хоч і відокремленим, але підрозділом, частиною структури флагмана аграрної освіти в Україні – Національного університету біоресурсів і природокористування (раніше – Українська сільськогосподарська академія). І це кардинально змінило ситуацію, насамперед – вимоги до якості навчального процесу. Тобто, до фаховості випускників закладу середньої профтехосвіти, як це називалось раніше.
У попередні роки керівники сьогоднішнього коледжу змінювались чи не щороку (!). На що можна було сподіватись від тимчасових менеджерів?..
Ніхто, мабуть, і не сподівався… Але «картина маслом» засяяла іншими – яскравими, свіжими й різнобарвними – відтінками, коли заклад очолив енергійний і невгамовний фахівець – кандидат сільськогосподарських наук, доктор філософії в галузі держуправління Володимир Ілліч Альохін. Саме він сьогодні – та людина, якій за два роки свого керівництва цим навчальним закладом вдалося навіть психологічно, не кажучи вже – організаційно, об’єднати трудовий колектив для справді ще більш результативної і творчої роботи.
І саме завдяки Володимиру Іллічу та його однодумцям нині вводяться тут нові технології навчання студентів, зміцнюється матеріальна база. А ще – розвивається активне міжнародне співробітництво коледжу з профільними навчальними закладами Великобританії, Німеччини, Данії, Чехії, Франції, де студенти теж проходять навчання і стажування. Ви чули про таке раніше стосовно колишнього технікуму?!.
Й усе це заради головного, повторююсь уже, – забезпечення сучасних високих рівнів підготовки кадрів для агропромислового комплексу України, яка колись таки вийде на належне їй місце в міжнародній спільноті. А на наших найкращих у світі грунтах мають працювати й відповідні фахівці!
Не переповідатиму всього, що з неприхованою гордістю показували нам господарі тут, в тому числі й результати численних і невпинних ремонтів старих, запущених доти, приміщень, технічне оснащення аудиторій тощо. Повірте на слово: вже зроблено багато і ще більше планується. Адже «розгулятися» є де: на гектарній території коледжу розміщуються і кілька навчальних корпусів та лабораторій, і три гуртожитки, й численні, як то мовиться, підсобні приміщення – для утримання сільгосптварин, майстерень тощо.
ОРГАНІЧНЕ ПОЄДНАННЯ
ТЕОРІЇ З ПРАКТИКОЮ
До речі, про навчально-виробничі лабораторії. Тут створено їх немало: тваринництва і рослинництва, ставкового господарства ( мають 19,6 га власного водного дзеркала з інкубцехом для вирощування молоді коропа, травоїдних і осетрових риб). А ще мають навчально-виробничі ветлікарню та клініку, лабораторію «Зооцентр», кінно-спортивну школу. І, звичайно ж, автополігон, відповідні майстерні. Адже коледж готує сьогодні також водіїв, трактористів-машиністів сільськогосподарського і лісового виробництва, слюсарів з ремонту техніки, енергетиків та інших кваліфікованих спеціалістів і робітників для цих галузей. Тут можна, як виявляється, вивчитися нині не лише на рибовода чи фахівця ветмедицини, а й на економіста, отримати кваліфікацію молодшого спеціаліста з фінансів і кредиту, бакалавра – з агроінженерії, електромеханіки, електроенергетики тощо.
Хто зацікавиться, – може отримати необхідну детальну інформацію безпосередньо від працівників коледжу (телефони: 04577-41-1-55, 41-7-84 ). Моя ж мета – поділитися враженнями від побаченого й почутого там. Аби допомогти випускникам шкіл нашого району (а, можливо, й не тільки їм) краще зорієнтуватися у перспективах вибору майбутніх професій. За здобуттям яких – надійних у житті, завжди і майже скрізь потрібних – ходити далеко не треба…
І ХТО Ж ТАМ НАВЧАЄ
та НАВЧАЄТЬСЯ?..
Сьогодні тут здобувають профільну освіту 1660 студентів з різних ( загалом – тринадцяти) областей України. Звичайно ж, з Київської та Житомирської – найбільше. Я поцікавився своїми земляками. З Іванківського району нині в коледжі навчаються 84 студенти, а з Макарівщини – 74. Немало, хоч і менше, як, наприклад, з Бородянського, Києво-Святошинського та самої столиці.
Що важливо: із 126 викладачів коледжу 9 мають звання кандидатів наук, 28 – викладача-методиста і старшого викладача, 59 – вищу кваліфікаційну категорію. А це також свідчить про належну якість викладання предметів та навчання студентів. Ще характерно й те, що розвинута інфраструктура для навчальних занять і науково-дослідної роботи поєднується з хорошими умовами для занять спортом та організації дозвілля й відпочинку студентів. Тому й не дивно, що 10 (!) збірних команд коледжу з різних видів спорту постійно беруть участь у змаганнях регіонального, всеукраїнського й міжнародного рівнів.
Тож навіть спеціально обладнана в головному навчальному корпусі вітрина з численними кубками й медалями красномовно свідчить про успішну реалізацію тут ступеневої освіти – через створення інтегрованої неперервної системи підготовки студентів за ступенями: молодший спеціаліст – бакалавр (на базі коледжу!) – бакалавр – спеціаліст – магістр – аспірант університету. Адже саме впровадження ступеневої підготовки дає можливість випускникам ВП НУБіП України «Немішаївський агротехнічний коледж» продовжувати навчання у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації.
Хіба могли навіть мріяти про таке селянські діти, навчаючись в аграрній школі імені Петра Столипіна, організованій у 1912 році в колишньому селі Мироцьке?..
До речі, за ті дореволюційні роки ХХ століття тут здобули освіту лише 180 молодших спеціалістів сільського господарства. А сьогодні 105-річний ветеран, у буквальному розумінні слова, сповнений молодих сил і невичерпної енергії, вносить уже досить помітний вклад у забезпечення кваліфікованими кадрами різних галузей України.
ЩО Б ВИБРАВ Я?.. А ВИ?..
Всі професії потрібні й хороші, писав колись відомий поет. Але сьогоднішня молодь майже чітко орієнтується в потребах і запитах ринку професій. Дехто в підприємницькій діяльності сьогодні відчуває дійсно кризу… Дехто – обравши вірний напрям – не так гостро… Наприклад, продукти харчування люди будуть купувати завжди. Й саме тому нині багато хто прагне стати фахівцем у галузі переробки продукції тваринництва. А тут вчать, як, наприклад, виготовляти тверді сири, м’ясні консерви, ковбаси, балики, копченості тощо. Можливо, і мені б припала до… потреби ( й душі, звичайно) кваліфікація техніка-технолога з цього напряму, якби довелося обирати при умові молодого віку… Або пішов би в електроенергетику: хай мене научать… Чи освоїв би банківську справу…
До речі, тут можна здобувати освіту й заочно теж – як за держзамовленням, так і за контрактом.
… Не знаю, наскільки переконливими виявляться для читачів «Макарівських вістей» ці мої слова й думки, але вони дійсно відображають особисті враження, які залишились хорошими після екскурсії та кількагодинної нашої роботи в цьому навчальному закладі.
Я поцікавився згодом у колег: їм теж тут багато чого сподобалось. Хоча всі ми такі різні, особливо – у сприйнятті реалій сьогодення, в поглядах у перспективу.
Павло СМОВЖ,
голова Ради редакторів (керівників) ЗМІ Київської області, редактор
Іванківської райгазети «Трибуна праці».