Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

Календар небесний і земний. Лютий – 2017


«Якби не зима, то й літо було б довше» – має рацію народне прислів’я. Однак нам випало жити в один із льодовикових періодів, котрі, як стверджують фахівці, загалом панували на нашій планеті лише близько п’ятнадцяти відсотків усього терміну її існування і для яких якраз і характерні добре знайомі навіть нам, жителям помірних широт, тривалі суворі зими.

Решту ж часу клімат Землі був безморозний, а сніговий та льодовий покрив не утворювалися навіть на полюсах, що, вочевидь, обумовлювалося принципово іншим перерозподілом сонячного тепла по поверхні планети: нині високі широти обігрівають головним чином потужні меридіональні океанічні течії, тоді як найефективнішим є дуже ослаблене у наш час пряме атмосферне перенесення тепла від перегрітого екватора до «задубілих» полюсів.

Місяць: у першій чверті – в ніч із п’ятниці, 3-го, на суботу, 4 лютого; повний – у ніч із п’ятниці, 10-го, на суботу, 11 лютого; в останній чверті – у ніч із суботи, 18-го, на неділю, 19 лютого; новий – у неділю, 26 лютого.

Цьогорічний завершальний зимовий місяць вирізняється насамперед особливо сприятливими умовами видимості найближчої до Землі планети Венера, третьої за яскравістю після Сонця та Місяця, котра за відсутності хмарності сяятиме потужним білим «вогнем» не лише на тлі згасаючої вечірньої заграви, а й на темному небі орієнтовно до середини першої половини ночі. Просторова віддаль до планети протягом місяця зменшиться від приблизно половини до третини відстані від Землі до Сонця, проте блиск Венери, сягнувши максимуму 17 лютого, надалі поступово слабшатиме, адже вона все більше повертатиметься до нас своєю нічною півкулею. Увечері 28 лютого неподалік Вечірньої Зорі можна буде бачити вузький серп «молодого» Місяця.

Наступне за яскравістю світило – планета-гігант Юпітер – з’являтиметься над південно-східною ділянкою небокраю ближче до опівночі, але найкраще його спостерігати в другій половині ночі. Як і у січні, він усе ще перебуватиме дещо «вище» біло-блакитної зорі Спіка, найпомітнішої у зодіакальному сузір’ї Діва. Щербатий диск Місяця пройде над ними 15 лютого.

Близько середини першої половини ночі над південним обрієм мінитиметься всіма барвами веселки найблискучіша зоря нічного неба Сиріус.

Зазвичай велика яскравість зорі ще не є свідченням її просторової близькості, адже світність навіть «нормальних» зірок може відрізнятися у мільярди разів, проте на нашому небі із усіх видимих неозброєним оком зір найближчий до Сонця саме Сиріус. Зоряне небо з давніх-давен зачаровувало людей своєю незбагненною красою і таємничістю, пробуджувало в душах найвищі почуття та прагнення, було джерелом наснаги і натхнення.

Проте головний секрет його притягальної сили, можливо, полягає у підсвідомому відчутті спорідненості з міріадами далеких зір, адже, опираючись на сучасні досягнення науки, без особливого перебільшення можна твердити, що не лише наша планета, тобто світ, в якому ми живемо, але й наші тіла складаються переважно із… зоряної речовини!

Як нині відомо, на початковому етапі свого існування Всесвіт був заповнений, за великим рахунком, лише двома найлегшими хімічними елементами – воднем (75 відсотків за масою) та гелієм (25 відсотків), у суміші яких у незначних кількостях зустрічалися також літій та берилій. Решта ж «цеглинок» світобудови згідно періодичної таблиці Д. І. Менделєєва, без низки яких неможливе існування не лише живих організмів, але й землеподібних планет, була синтезована в ядерних реакціях, які відбуваються як у надрах зірок, так і при їхніх вибухах на заключних етапах еволюції. Розповсюджуючи синтезовані хімічні елементи у навколишній простір, зорі збагачують ними газопилові туманності, в яких згодом відбувається формування нових поколінь світил та їхніх планетних систем. У нашому Сонці, наприклад, елементів, важчих за гелій, приблизно два відсотки.

Утім, навіть такого, на перший погляд, незначного збагачення туманності, з якої близько чотирьох мільярдів шестисот мільйонів років тому виникла Сонячна система, виявилося достатньо, щоб біля нашого головного світила утворилися кам’янисті планети, а на одній

із них виникло життя… Цікаво, що, за найновішими оцінками, вік найближчої до нас системи із двох зір Альфа Центавра, вельми подібних за своїми основними характеристиками до нашого денного світила, значно більший, ніж у Сонця, а вміст важких хімічних елементів у них перевищує сонячний як мінімум на тридцять відсотків. Тож за цими критеріями перспективності для розвитку життя система Альфа Центавра достатньо несподівано виглядає краще за Сонячну…

26 лютого на нашій планеті відбудеться кільцеподібне сонячне затемнення, під час якого місячний диск через менші видимі розміри не зможе повністю затулити сонячний, лишивши від нього тонке яскраве кільце, проте з території України воно не спостерігатиметься.

18 лютого Сонце перейде із зодіакального знаку Водолія (Aquarius) у зодіакальний знак Риб (Pisces).

Володимир Безуглий,
аматор астрономії.

Tags: , ,

Залишити відповідь