Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

Леонід Димарчук: «Депутат – це звичайна людина!»


Редакція «Макарівські вісті» вже друкувала інтерв’ю з одним із депутатів Макарівської селищної ради. У цьому ж номері – розмова із Леонідом Димарчуком, депутатом по округу №24.

– Пане Леоніде, чи обіймали Ви раніше посаду депутата? Чому вирішили працювати у цьому напрямку?

– До цього був депутатом районної ради, тому трішки знаю цю «кухню». Коли кілька років тому вирішив балотуватися, то, в першу чергу, думав про те, як поділитися своїми ідеями з покращення життя людей і втілити їх разом із іншими депутатами. З того часу, відверто кажучи, нічого й не змінилось. Але система, яка працювала до сьогодні, не давала зробити тих покращень, які хотілося б втілити найперше.

– Певно, за час Вашої роботи у цій сфері щось змінилося? Як аналізуєте роботу депутата, зважаючи на свій життєвий досвід?

– За час депутатської діяльності я зрозумів кілька речей. По-перше, якщо ти – депутат, то автоматично стаєш слугою народу, а твоя громада – це велика родина, за яку відчуваєш мало не батьківську відповідальність. Та інакше й бути не може, адже кожен із обраних до влади осіб має представляти інтереси свого виборця. Інша сентенція – що посієш, те і пожнеш. Якщо навколо депутата розбрат і він не може розібратися із проблемами хоча би по своєму округу, то як він зможе представляти інтереси громади на рівнях вищих, та і взагалі вважати себе гідною людиною з відповідними професійними навичками? Ще один висновок із життєвого досвіду – не той гарний депутат, що найгучніше кричить. Чому? Бо через таких крикунів і твориться розбрат. Як на мене, у цих людей егоїстична любов до самих себе переважає альтруїстичне прагнення до злагоди у громаді, яке повинно бути основою діяльності кожного депутата. Звернімо увагу на минуле і старійшин, яких обирали люди до влади. Це були розумні, чесні та порядні громадяни, які показували високий професіоналізм у своїй справі. Саме таким доручали керування громадою, тому у нас усіх є гідний наслідування приклад.

– На сьогодні, Ви є депутатом Макарівської селищної ради. Як працюється у колективі?

– Без перебільшення можу сказати, що із моїми колегами ми стали добрими друзями, адже часто спілкуємося і гуртом вирішуємо різноманітні питання. Вже давно не звертаємо уваги на партійні ярлики, та це і неважливо, головне – робити спільну справу з хорошими людьми по розбудові Макарова. Легко працюється, певно, ще й тому, що над нами є керівник, який вболіває за свою малу Батьківщину так само ревно. Вадим Токар, Макарівський селищний голова, завжди прислухається до думки депутатів, а ми, в свою чергу, також радимося з ним по важливих для селища питаннях. Звісно, у роботі депутата не можна обійтися без людської критики, а часом навіть незадоволення. Взяти хоча б перебудову парку в центрі селища і те, скільки негативу почув і депутатський корпус, і сам голова. Шкода, що будь-які реформи люди сприймають як прагнення «наживи» влади. Разом з тим, як же часто всі сподіваються на те, що держава зробить і облаштує усе, та зробить це найкраще! Прикро, але без громадської ініціативи нічого не зрушить з місця. Депутати потребують підтримки від своїх виборців, нових ідей та висвітлювання проблем, які турбують громадськість. Адже ми працюємо для того, щоб життя селища покращилося та полегшилося. Тому безпосередня участь у житті Макарова – незамінний фактор розвитку.

– Що можете розповісти про свою депутатську діяльність?

– Говорити про депутатські досягнення особливо немає чого, якщо відбуваються зміни – ви їх бачите. Так, чиститься річка, будуються сквери, асфальтуємо дороги, слідкуємо за освітленням… Особисто по моєму округу теж є кілька питань, які перебувають на стадії вирішення. Так, по вул. Димитрія Ростовського мешканці будинку не можуть вирішити між собою, куди краще їм встановити сміттєві баки. Суперечка виникла через те, що жителі іншої багато- поверхівки викидають сміття до їх баків, це людей обурює. Також по вул. В.Стуса не прибирається пісок, що у літній період накопичується під тротуарами. У цьому випадку селищна рада не може ніяк повпливати на ситуацію, бо всі виїзні дороги – районного підпорядкування, а у районному бюджеті немає грошей на таке прибирання. Селище ж не має права використовувати фінанси для цього виду роботи, бо це розтрата коштів не за призначенням. Довелося наймати людей чисто з моєї ініціативи і прибрати пісок просто лопатами. Однак, чого б самим жителям цієї вулиці не організувати невеликий суботник та прибрати усе це? Якщо ми візьмемося за руки і зробимо невелику добру справу, то нам же в майбутньому буде приємніше дивитися на ту ж дорогу та їздити по ній, чи не так? Ще одне питання, яке чекає вирішення – велика яма по вул. Димитрія Ростовського, і ця проблема була ще до нашого скликання. На сьогодні я бачу два варіанти вирішення питання – зробити там дренажну систему, або ж встановити насоси для відкачування води. Сподіваюсь, що це питання вирішиться найближчим часом. Звісно, люди звертаються за допомогою з приводу тих же субсидій, або інколи телефонують навіть тому, що не світить ліхтар на одній з вулиць мого округу. Здавалося б, дрібниці, але і їх мені приємно вирішувати, адже роблячи добрі справи, відчуваєш себе корисним суспільству, а душа радіє, що ти допоміг.

– Які Ви бачите перспективи у розвитку Макарова та району?

– У нашого району прекрасні ресурси – є все для створення логістичних центрів, можна працювати в галузі сільського господарства, деревообробки, створити широку сферу відпочинку – дозволяють водні ресурси. Тому, потрібно лише розвивати Макарівщину! Звісно, такий розвиток неможливий без молоді. А наше покоління має підготувати відповідний грунт для подальших змін на краще, адже Слово Боже говорить: «Як наставиш юнака на початку шляху, так він і постаріє, не зверне». Тож саме за молодими людьми – квітуче та благополучне майбутнє.

Юлія ЗВЄРЬКОВА

Tags: , , , , ,

Залишити відповідь