Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

Календар небесний і земний. Січень – 2017


«На Новий рік прибавилося дня на заячий скік», влучно підмічає народне прислів’я: першого січня, порівняно з днем зимового сонцестояння, тривалість світлої частини доби у нашій місцевості збільшується приблизно на сім хвилин. 4 січня Земля пройде найближчу до Сонця точку своєї орбіти; видимі розміри диска денного світила при цьому будуть максимальними.

Місяць: у першій чверті – в ніч із четверга, 5-го, на п’ятницю, 6 січня; повний – у четвер, 12 січня; в останній чверті – у ніч із четверга, 19-го, на п’ятницю, 20 січня; новий – у ніч із п’ятниці, 27-го, на суботу, 28 січня.

Першого місяця року триватиме період чудової вечірньої видимості планети Венера, котру завдяки вражаючому блиску буде складно не помітити впродовж більш ніж чотирьох годин після заходу Сонця у південно-західному секторі безхмарного небосхилу. Просторова віддаль до Вечірньої Зорі стрімко зменшуватиметься, одночасно зростатиме її яскравість, яка сягне максимуму в другій декаді лютого. Увечері 31 січня «компанію» сяючій планеті складе вузький серп «молодого» Місяця.

Також можна буде бачити у січні, але після опівночі, друге за блиском зореподібне небесне світило – планету-гігант Юпітер. «Цар планет» перебуває нині у зодіакальному сузір’ї Діва неподалік його «головної» зорі Спіка, котру легко «впізнати» як наступне за яскравістю біло-блакитне світило південніше золотавого Юпітера. Над ранок 19 січня над ними пройде Місяць у фазі, близькій до останньої чверті.

За сприятливої нагоди окиньте поглядом південну половину ясного нічного небосхилу, всіяного незвично великою кількістю зірок найбільшого блиску. Найпівденніша з них, сяючий Сиріус, позначає одну з вершин майже рівностороннього «зимового трикутника», двома іншими є дещо меншої яскравості розташовані на північний схід Проціон та на північний захід – Бетельгейзе. Остання одночасно є лівою верхньою вершиною семизоряного «снопа» сузір’я Оріон, «перевесло» якого, утворене вишикуваними в ряд трьома добре помітними зірками майже однакового блиску, «вказує» на Сиріус, а у протилежному напрямку – на жовтогарячий Альдебаран. Значно вище, «над» Оріоном, сяятиме золотава Капелла (праукраїнська назва – Коза).

Спостерігаючи довколишній світ, ми зазвичай не задумуємося над тим, що насправді бачимо його таким, яким він був нехай у дуже недалекому, але минулому. Звичайно, швидкість світла, котре несе нам інформацію про навколишні об’єкти, величезна (близько трьохсот тисяч кілометрів за секунду), тому в масштабах нашої планети воно долає віддалі за зовсім незначний час.

Проте ситуація стає кардинально іншою при переході до споглядання небесних тіл. Місяць ми бачимо таким, яким він був секунду з лишком тому, відстань від Сонця світлові промені долають за вісім хвилин і приблизно 20 секунд. Планети Сонячної системи ми спостерігаємо із запізненням від хвилин до годин. Щодо видимих неозброєним оком зірок, то лише від двох із них (найближчої до Сонця Альфи Центавра та найяскравішого на нічному небі Сиріуса) світло мчить до нас протягом років, тоді як від всіх інших – десятиліття, століття і навіть тисячоліття.

Ще більш віддаленими є велетенські зоряні системи – галактики: найвідомішу з них, Туманність Андромеди, за сприятливих обставин можна помітити на нашому небосхилі без будь-яких оптичних засобів такою, якою вона була близько двох із половиною мільйонів років тому. Отже, споглядаючи астрономічні світила, ми, по суті, зазираємо у минуле нашого Всесвіту…

Найвидатніші представники людства давно замислюються над проблемою подорожі в часі, вирішення якої, безперечно, відкрило б небачені, воістину фантастичні перспективи, наприклад – перенесення у минуле та майбутнє нашої планети. Щодо останнього, то таку принципову можливість прояснила створена Альбертом Ейнштейном у 1905 році спеціальна теорія відносності. З неї випливає, що для потрапляння в майбутні епохи Землі мандрівникам достатньо здійснити космічний політ зі швидкістю, порівнянною із швидкістю світла, причому чим тривалішим буде такий політ і чим швидше рухатиметься їхній космічний корабель, тим у більш віддаленому майбутньому планети при поверненні на неї опиняться відважні космонавти.

Теоретичну ж можливість перенесення в минуле теперішня наука, на жаль (чи на щастя?), розглядає песимістично. Насамперед тому, що у випадку здійснення такої подорожі її учасники, очевидно, отримали б змогу впливати на події, які вже відбулися (зокрема, на власне народження), що стало б порушенням принципу причинності, фундаментального для нашого світу з точки зору сучасної науки.

У ніч із 19 на 20 січня Сонце перейде із зодіакального знаку Козорога (Capricornus) у зодіакальний знак Водолія (Aquarius).

Володимир Безуглий,
аматор астрономії.

Tags: , , ,

Залишити відповідь