Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

Грудень – 2016


«Зимовий деньок, як комарів носок», виразно промовляє народне прислів’я. При цьому, особливо короткою тривалістю світлового дня відзначається завершальний місяць року, на який припадає зимове сонцестояння. Цьогоріч воно настане 21 грудня, і саме цього числа опівдні сонячний диск перебуватиме над обрієм на мінімальній для наших широт висоті. Проте вже наступної доби шлях денного світила над горизонтом стане трішки вищим: як би там не було, а Сонце, хоч і повільно, зате впевнено «поверне на літо»!

Місяць: у першій чверті – в середу, 7 грудня; повний – у ніч із вівторка, 13-го, на середу, 14 грудня; в останній чверті – у ніч із вівторка, 20-го, на середу, 21 грудня; новий – у четвер, 29 грудня. В ніч проти 14 грудня, перебуваючи у повні, природний супутник нашої планети втретє поспіль матиме майже максимальні видимі розміри та яскравість, адже знову неабияк наблизиться до нашої планети. 13 грудня величний місячний диск почне з’являтися над північносхідною ділянкою обрію о 16-ій годині, тобто практично одночасно із заходом Сонця, найвище в південній половині небосхилу стоятиме близько опівночі, а сховається за північно-західну частину горизонту на світанку наступної доби. Чергове явище «великого Місяця» очікується лише 3 грудня 2017 року, тож у випадку відсутності хмарності неодмінно скористайтеся рідкісною нагодою перейнятися чарами світлої місячної ночі. До речі, як стверджує народна прикмета, яскравий Місяць завбачає настання ясної морозної погоди, а блідий, ніби в тумані, – наближення опадів.

Нинішня зима примітна вельми сприятливими умовами видимості найвидатнішого зореподібного світила небосхилу – планети Венера, котра кожного ясного вечора сяятиме, привертаючи загальну увагу, у південно-західній частині небесного склепіння. На початку грудня неймовірно блискучу Вечірню Зорю можна бачити впродовж трьох годин після заходу Сонця, проте тривалість її видимості продовжить збільшуватися, сягнувши в кінці місяця чотирьох годин. Просторова віддаль до планети швидко зменшуватиметься, її яскравість при цьому зростатиме. Увечері, 3 грудня, дещо північніше Венери розташується приблизно такого ж блиску вузький серп «молодого» Місяця.

Завдяки ранньому заходу Сонця, у грудні все ще зберігатиметься чудова видимість «осінніх» сузір’їв, які з настанням темряви займатимуть південну та південно-західну частини безхмарного вечірнього небосхилу. Майже над головою в цей час перебуватиме знайоме багатьом «зигзагоподібне» п’ятизір’я Кассіопеї, розташоване на тлі світлої туманної смуги Чумацького Шляху, котрий ділитиме небозвід навпіл від південно-східного обрію до північно-західного.

Неважко помітити, що саме до цієї величної Небесної Дороги концентруються всі видимі о цій порі найблискучіші зорі, що цілком закономірно: більшість із них молоді та масивні – отже, вони порівняно недавно сформува лися із газопилових хмар, які в переважній більшості знаходяться у диску Галактики, котрий ми в проекції на небесну сферу спостерігаємо у вигляді Чумацького Шляху. Особливо багато таких зір – одинадцять із двадцяти найяскравіших, у різні пори року доступних для спостережень на наших широтах, – належать «зимовим» сузір’ям, які в першій половині грудневих ночей одне за одним підійматимуться у східній половині небесного склепіння.

Одночасно всіх їх можна бачити на початку місяця, орієнтовно після 23-ої години, а в останніх його числах – приблизно після 21-ої. Серед них насамперед притягуватимуть погляд найблискучіша – знаменитий Сиріус, зоря «номер один» нічного неба нашої планети, котрий через невисоке розташування над обрієм зазвичай міниться всіма барвами веселки, а також наступна за яскравістю (і шоста за цим показником на всій небесній сфері) золотава Капелла – єдина серед зірок найбільшого блиску, яку з території України можна бачити у зеніті. Приблизно на чверті видимої відстані від Капелли до Сиріуса знаходиться «антицентр» Галактики – точка небесної сфери, діаметрально протилежна напрямку на ядро нашої зоряної системи, котре, як мають пам’ятати постійні читачі, перебуває в «літньому» сузір’ї Стрілець. Саме тому, взимку Чумацький Шлях значно тьмяніший, ніж улітку та в першій половині осені.

Серед мальовничих зимових «візерунків» цього разу виокремлю одне з найстаріших на небосхилі сузір’я Заєць, якого «малюють» близько десятка світил середнього блиску, розташованих праворуч Сиріуса і нижче легко впізнаваного сяючого «снопа» – сузір’я Оріон. За достатньої уяви в ньому дійсно можна побачити контури добре знайомого довговухого лісового мешканця, проте ще легше воно асоціюється із широко розкритою книгою. Найяскравіша його зоря має назву Арнеб (від арабського «заєць»).

Близько опівдня 21 грудня Сонце перейде із зодіакального знаку Стрільця (Sagittarius) у зодіакальний знак Козорога (Capricornus).

Володимир Безуглий,
аматор астрономії.

Tags:

Залишити відповідь