Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

П’ятнадцять років на сцені!


У жовтні виповнилось 15 років з дня першого виходу на сцену самодіяльного хору «Сік землі» Лишнянського Будинку культури. З того часу жодне свято, жоден концерт не відбувався без його участі. А організувала цей хор (тоді ще вчителька Лишнянської школи) – Софія Опанасівна Керусенко. Прийшовши працювати в рідну школу, вона спочатку створила чудовий дитячий фольклорний колектив, який не раз займав призові місця на районних та обласних конкурсах. А тепер в хорі «Сік землі» об’єднались їхні бабусі та дідусі…

Для тих, в кого серце гаряче, наповнене любов’ю до рідного краю, в кого душа співає і відкрита для пісні, – вік не такий уже й важливий: чи вісім років людині, чи п’ятдесят, а то й всі вісімдесят. Головне, щоб душа була співуча. А українці у своїй більшості мають саме такі душі. І співає народ пісні, створені серцями хліборобів і чумаків, молодих дівчат і сивих кобзарів, жартівливих молодиць і суворих вояків…

Тоді, в 2001 році всі 15 учасників хору були ще, відносно, молодими. У кожного з них – своя доля і свій життєвий шлях, але все таки ці шляхи зійшлися в одній точці – хорі «Сік землі». Наприклад, Ольга Федорівна Моргунькова працювала у військовому шпиталі, повернувшись в село – у колгоспі. З юних літ трудились в ньому на фермі, у ланці Галина Григорівна Кашуба, Ганна Аврамівна П’ятецька, Марія Василівна Дмитренко, Ніна Федорівна Литвин, Ніна Мефодіївна Шевчук, орденоносиця Василина Василівна Брезицька (працювала 40 років дояркою!), а Марія Трохимівна Мамонова відбудовувала місто Ташкент після землетрусу, працювала дояркою, вихователем у дитячому садку.

З когорти робітничого класу вийшли – Зінаїда Григорівна Дмитренко (завод «Електронмаш»), Зінаїда Володимирівна Бондаренко-Чередніченко (інститут «Укрводпроект»), Микола Михайлович Машовець (ливарник Київського мотоциклетного заводу), Віктор Олександрович Литвин (слюсар «Червоного екскаватора»). Ольга Володимирівна Невечора по закінченні школи працювала в Києві на фотопаперовій фабриці імені Довженка картонажницею, а потім – диспетчером ЖЕКу. Коли вийшла на пенсію, то провернулась в рідне село і прийшла в хор. У 1982 році приїхала до нас в село Олена Миколаївна Кашуба і за призначенням працювала в колгоспній конторі бухгалтером. У 2000-х роках теж ввійшла в колектив хору. А солістка хору – Ольга Іванівна Мельникович має агрономічну освіту, приватний підприємець, художній керівник Лишнянського Будинку культури (нині створила свій колектив із числа вчителів). У 2006 році в хор прийшла Марія Іванівна Даниленко, яка повернулась в село з Макарова, де 22 роки працювала директором районного Будинку піонерів і школярів, організувала там ще й вокальний ансамбль «Рідна пісня», залучивши до нього працівників позашкільного закладу, була солісткою районного Будинку культури. Вона пише поезію та мелодії для своїх віршів та інших авторів, збирає українські народні пісні, яких уже налічується більше 300. З Софією Опанасівною Керусенко навчалась у Ржищівському педучилищі і співали вони разом в студентському хорі й дуетом.

Звичайно, роки беруть своє. Вже навіки замовкли голоси Н.Ф.Литвин, М.Т. Мамонової, Н.М.Шевчук та М.М.Машовця, які відійшли у Вічність, але назавжди залишаються в серцях і пам’яті хористів та жителів села. Проте, життя не зупиняється. Хор живе й поповнюється новими учасниками. В 2012 році в хорі стало більше ще на двох учасниць. Одна – сестра Марії Іванівни – Ольга Даниленко, хореограф за освітою. 4 роки працювала в Забайкаллі завідуючою гарнізонним клубом, вела дитячий хореографічний колектив. З 1988 року – працювала в Макарівському районному Будинку піонерів. Друга учасниця – Антоніна Яківна Ісакова, котра приїхала в село з Казахстану. Має педагогічну освіту. Спочатку працювала бухгалтером в колгоспній конторі, а потім – в дитячому садку вихователем. У 2016 році стали хористками Світлана Сергіївна Нижник-Кашуба, котра, закінчивши Лишнянську школу, почала працювати на заводі «Червоний екскаватор», через два роки – на заводі «Київприлад» – плановиком. Там трудиться й донині, але у вільний час співає у хорі, є депутатом сільської ради. В цьому ж році «Сік землі» поповнився ще однією учасницею – Лідією Мостицькою, котра не тільки співає, але й чудово читає гуморески.

В хорі є вже і зовсім юні співачки – Ліза Шевчук та Маша Сиза, котрі прикрасили хор своїми чудовими голосами. Ось таких людей – з великими родинними зв’язками (сестри, дочки, невістки, зяті, свахи, куми і т.д.) зібрала і згуртувала Софія Опанасівна Керусенко, а об’єднала всіх їх любов до пісні і благодійна діяльність. Хор відомий не тільки у своєму районі, а й за межами України: він брав участь у фестивалі народної творчості слов’янських народів у Санкт-Петербурзі, присвяченому Дню Різдва Христового, приїздив до Білорусії на запрошення Дитячого Духовного театру «Тимур» з нагоди його 30-річчя, де виступав з концертами у Мінському реабілітаційному центрі для хворих дітей, виступав у місті Кишенев, у Молдові. Неодноразово збирали кошти і продукти для воїнів у зоні АТО, побували з благодійними концертами у місті Біла Церква – в колонії посиленого режиму, в Мостищанській спеціалізованій школі-інтернаті, в селі Грузькому, де мешкають підопічні відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання одиноких непрацездатних громадян.

Хоровий колектив прагне відродити невідомі, призабуті перлини української народної творчості свого села, залучити до цього й молоде покоління. Одержали «друге життя» народні танці «Карапет», «Очерет», «Чумак», «Шира», «Ойра»… Заново зазвучали пісні «Розкопаю гору широкую», «Зайшло сонце за віконце», «Нічка темная була», «Ой, ти, дубе, зелененький» та багато інших, що виконуються як хором, так і солістами. Колектив має багато «Дипломів» та «Грамот». А на цьогорічному VІ Всеукраїнському фестивалі-конкурсі приходських хорових колективів «Пентікостія», який відбувся 20 червня в Києві, «Сік землі» отримав особливу найвищу нагороду – Гран-Прі, а кожен учасник – «Дипломи». Цей фестиваль проводився з благословення Блаженнішого митрополита Київського та всієї України – Онуфрія, під патронатом «Фонду пам’яті Блаженнішого митрополита Володимира» за меценатської підтримки Будинку культури «Будівельник» (директор фестивалю-конкурсу – Дар’я Кириченко).

Щороку хор дає концерти для слухачів Київського Богословського інституту (КБІ). Цього року в Лишнянському Будинку культури, у вересні, було дано великий концерт для студентів цього закладу та гостей з Італії – з міста Мілан. Гарячими оплесками, вигуками «Браво!», «Біс!» супроводжували глядачі кожен виступ самодіяльних артистів. Коли концерт закінчився, то на сцену вийшли гості і настоятель Міланського православного храму отець Амбросій. Він сердечно дякував за виступи, а, звертаючись до Марії Даниленко, сказав: «Це ж як сильно треба любити свою землю, своїх людей, щоб написати такі чудові пісні – «Живи, моє село!» та «Ой, ти степ, мій степ…». Ми в Мілані теж співаємо українські пісні, одягаємо вишиванки. А тепер будемо співати і Ваші – пасхальну «Христос Воскрес!» та щедрівку «А в полі, полі Сам Бог ходив»!

…Як бачимо, за 15 років хор «Сік землі» виріс і кількісно, і набув якісних виконавських рис, став популярним. Хай йому стелиться широка мистецька дорога до нових пісенних вершин. Хай примножуються його перемоги й успіхи у фестивалях та конкурсах, хай добре ведеться в родинах кожного учасника і хай виростають нові таланти, поповнюючи цей чудовий колектив!

Олена ЗДАНЕВИЧ.
с. Лишня

Tags: ,

Залишити відповідь