Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

Календар небесний і земний. Листопад – 2016


«Листопад уриває дня, а накликає ночі», вірно підмічає народне прислів’я. Саме о цій порі розпочинається період найкоротших днів і найдовших ночей: у середині місяця на наших широтах тривалість щоденного перебування Сонця над обрієм зменшується до всього лише дев’яти годин. Понад те, з кожним наступним днем наше головне світило продовжить все глибше опускатись у Південну небесну півкулю, наближаючи момент зимового сонцестояння.

Місяць:
у першій чверті – в ніч із понеділка, 7-го, на вівторок, 8 листопада;
повний – у понеділок, 14 листопада;
в останній чверті – у понеділок, 21 листопада;
новий – у вівторок, 29 листопада.

Найвидатніше астрономічне явище цьогорічного завершального місяця осені продемонструє природний супутник нашої планети. Впродовж першої половини листопада він поступово наближатиметься до Землі, щоб 14 числа опинитись від нас особливо близько: просторова віддаль до нього перевищуватиме мінімально можливу в сучасну епоху тільки на незначні за космічними мірками приблизно півтори сотні кілометрів (це «досягнення» йому вдасться перевершити лише восени 2034 року). Отож, за умови відсутності хмарності, впродовж двох ночей поспіль, проти 14 та 15 листопада, нічне небесне склепіння прикрашатиме вражаючий повний місячний диск найбільших видимих розмірів і яскравості. Усім охочим раджу не змарнувати сприятливу нагоду простежити також за неповторними явищами сходу «супер-Місяця», які чимало очевидців слушно називають незабутніми видовищами. Недільного вечора 13 листопада величний місячний диск почне показуватись із-під північно-східної ділянки горизонту о 16 год. 03 хв., тобто за 12 хвилин до заходу Сонця. Через добу, 14 листопада, наш супутник сходитиме вже на тлі набагато темнішого неба о 16 год. 41 хв., тобто через 28 хвилин після заходу денного світила.

Спостерігаючи Місяць, зверніть увагу на наявність на ньому легко помітних неозброєним оком темніших та світліших ділянок поверхні. Перші, рівнинні, традиційно називають «морями» (хоча в них немає ні краплини води), другі, рясно всіяні кратерами, – «материками». «Моря» на нашому природному супутнику утворилися дуже давно, понад три мільярди років тому, в результаті затоплення низинних ділянок поверхні лавою, що вилилася з його розігрітих надр. Загалом темні території займають близько тридцяти відсотків видимої півкулі Місяця (котрий, як відомо, завжди обернений до нашої планети одним і тим же боком), а найбільша з них має назву Океан Бур (або Океан Штормів).

Саме на його просторах у 1960-х роках радянські вчені та конструктори мріяли висадити першого космонавта… Проте цим сподіванням здійснитися не судилося – досі на Місяць літали лише американські астронавти. Зореподібним світилом «номер один» завершального осіннього місяця буде блискуча планета Венера, яка кожного ясного вечора сяятиме, ніби коштовний камінь, у південно-західному секторі небесного склепіння. Умови її видимості швидко покращуватимуться: якщо на початку листопада вона заходитиме за обрій приблизно через півтори години після Сонця, то в останніх числах – уже майже через три години. Просторова віддаль до планети поступово скорочуватиметься і в кінці місяця стане рівною відстані від Землі до Сонця. На початку листопада неподалік Венери «позуватиме» вузький серп «молодого» Місяця; в цей же час поблизу неї розташується ще одна планета – наступний за блиском Сатурн, котрий, утім, виявиться тьмянішим за Вечірню Зорю приблизно у 60 разів.

Ще одне примітне видиме зближення яскравих світил відбудеться над ранок 25 листопада: ненабагато південніше вузького серпа тепер уже «старого» Місяця спостерігатиметься планета-гігант Юпітер. Як і щодо Венери, умови його видимості достатньо швидко поліпшуватимуться; щоправда, оптимальними вони стануть лише навесні наступного року.

У попередніх нарисах неодноразово згадувалося одне з найвідоміших і найвиразніших сузір’їв Південний Хрест, яке, на жаль, можна бачити тільки у далеких південних країнах. Проте скласти уявлення про яскравість чотирьох його «головних» зірок, котрі, власне, і утворюють фігуру невеликого хреста, можна при спостереженні нашого листопадового неба, адже на ньому першої половини ночі одночасно перебувають рівні їм за блиском. Це розташовані над західною ділянкою обрію Альтаїр та наступний за яскравістю його безпосередній сусіда Таразед, значно вище від них – Денеб, а також Беллатрікс, права верхня вершина «снопа» сузір’я Оріон, котре в цей час підійматиметься у протилежній частині небосхилу.

Останнє належить до «зимових», про які йтиметься в грудневому огляді. У ніч із 21 на 22 листопада Сонце перейде із зодіакального знаку Скорпіона (Scorpius) у зодіакальний знак Стрільця (Sagittarius).

Володимир Безуглий,
аматор астрономії.

Tags: ,

Залишити відповідь