Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

Андрій Кокотюха: “Тільки ті, хто читає, невразливі для ворога”


Навряд чи хтось наважиться позмагатися з письменником Андрієм Кокотюхою у швидкості написання книжок. У 46 років він є автором понад шістдесяти книг! 

Сюжет одного з останніх романів – «Багряний рейд» розвивається у Макарові та Королівці. Що спонукало письменника до вибору саме цієї місцевості, ми сьогодні поговоримо з автором.

– Пане Андрію, скільки наразі Вами написано художніх книг з історичним сюжетом?

– Загалом від 2012 р., після роману «Червоний» – 11 книжок. Це якщо не рахувати книгу десятирічної давнини «Чому Україна не Росія» та видання того ж періоду «Таємниці й загадки України». Але то були не художні твори. З названих 11-ти п ֹять – це ретроромани, детективи в декораціях та реаліях Львова початку ХХ ст.

– У скількох з них йде мова про діяльність УПА?

– Про діяльність УПА, крім «Червоного» – ще два історико-пригодницьких романи: «Чорний ліс» та «Багряний рейд». Наступного року вийде третя частина трилогії – «Біла ніч». На цьому поки зроблю паузу, аби тема не приїлася й не зайшла в коло.

– Чому, готуючи книгу «Багряний рейд», Ви обрали місцем розвитку подій Макарів та Королівку?

– Вибір певною мірою випадковий. Мені потрібне було для сюжету місце, яке знаходиться за 50 км від Києва, географічно лежить на західному напрямку і поруч є річка та залізниця. Я міг би вигадати місто й село, але це від 2006 р. не в моїх правилах. Українська топоніміка має бути реальною і, по можливості, широко представлятися в художній літературі та кіно. Звісно, реакція може бути неоднозначною. Наприклад, хтось заявить: а в нас тоді такого не відбувалося.

Проте, події могли мати місце в будь-якому з сіл Київщини, головне – аби максимально наблизити їх до реалій. Тут консультанти – історики стежать за історичною правдою. Нарешті, принцип російської культури – повна, тотальна деперсоніфікація всього, крім Москви і Санкт-Петербургу, тоді – Ленінграда. Так виробляється залежність від центру прийняття рішень на підсвідомому рівні. Натомість західний, європейський принцип – називати все своїми назвами.

– Наскільки відомо, пишучи свої книги, Ви намагаєтесь відвідати ту місцевість, про яку йде мова. Чи заїздили Ви у Макарів та Королівку? 

– Під Макаровом кілька років тому ми знімали кіно. Тому на місцевості я не аж так, але орієнтуюся.

– Коли писали книгу «Багряний рейд», Ви консультувалися з краєзнавцями з Макарова?

– Ні. Я покладаюся на професора Івана Патриляка, його колег – істориків та книжки з матеріалами. Наприклад, чимало саме про Макарів та довколишні села знайшов у книзі «Київ. Війна. Влада. Суспільство». Треба розуміти: це художня література, вимисел, і на написання, зазвичай, мало часу, бо видавці хочуть книжку вже зараз, адже читачі того, на щастя, вимагають. Моя практика, на жаль, не передбачає додаткового часу на консультації.mal3

Бо маю сумний досвід «львівської серії», коли п’ятеро консультантів затримують свої відгуки, в результаті книга ризикує не вийти вчасно. Загалом я шукаю публікації, де можу. Тут мені допомогла молода історик Марина Мирзаєва – вона досліджувала діяльність рейдових груп УПА на Київщині, її реферат багато в чому ліг в основу роману.

– Відомо, що незабаром вийде у прокат фільм «Червоний» за Вашим однойменним романом. Чи плануєте Ви екранізувати книгу «Багряний рейд»?

– Так. Але спершу логіка вимагає екранізувати «Чорний ліс». Хоча я дуже боюся, що тема справді почне приїдатися. Кошти на кіно виділяє держава, але рішення приймає комісія. Тому цілком можливо, що почуємо: «О, знову про УПА, скільки можна?!». Проте, якщо «Червоний» прозвучить, далі буде простіше. Ну, загалом, у планах «Червоний. Без лінії фронту», фактично «Червоний-2», бо екранізована лише третя частина роману, табірна.

– Якщо екранізація все таки відбудеться, місцем для зйомок оберете Макарів (уже добре відоме Вам місце) чи де інде? 

– Якщо раптом серіал – не певен, хоч під Макаровим і є база. Але виїзд групи завжди коштує, тому для бюджету вигідно знімати максимально близько від Києва. Та якщо велике прокатне кіно – напевне. Бо «Червоного» знімали в Кривому Розі, збудували там табір, відновили стару шахту і зробили з цього всього Урал.mal1

– Забігаючи наперед, скажемо, що Ви плануєте написати продовження книги «Багряний рейд». Герої за Вашими планами повернуться на Макарівщину?

– Ні, навряд. Бо вони й не повернулися. Дія перенесеться в 1945 р., коли повстанський рух під шаленим тиском радянських військ вирішив поміняти тактику. А в той самий час радянське керівництво віддало наказ винищувати командирів УПА – теж реальний історичний факт. Здається, в 1945 р., особливо навесні, рейдовані групи на Київщину не заходили. Хоча політичне підпілля ОУН діяло.


– А взагалі чи плануєте Ви у майбутньому у своїх книгах повертатися на Макарівщину? Наприклад, з документів відомо, що окремі боївки діяли в районі до 1951 р. Чим не сюжет для книги й фільму?

– Поки плани розписані до 2018р. Я затребуваний автор. Та якщо можна уникнути самоповтору – чому б ні?

– І, насамкінець, що Ви побажаєте своїм шанувальникам та нашим читачам напередодні свята – 14 жовтня?

– Звичайно, читати книжки й цікавитися реальною історією як свого краю, так і України. Бо тільки ті, хто читає, невразливі для ворога.

– Дякуємо за спілкування! Бажаємо творчих успіхів! І головне – побільше цікавих екранізацій.

Розмову вів Віталій Гедз,
кандидат історичних наук.

Залишити відповідь