Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

«Ми знаємо – в сільському господарстві нічого не буває швидко»


Довідка: ТОВ «Агрофірма Київська» – найбільше підприємство в Макарівському районі, яке виробляє молочну продукцію на високому технологічному рівні (понад 20 т/доба). Має більше 2200 голів ВРХ, в тому числі – 900 корів. Підприємство обробляє більше 5 тис.га землі в Макарівському районі. Працює в селах: Маковище, Пашківка, Великий Карашин, Мар’янівка, Людвинівка та Копилів. Забезпечує роботою більше 220 людей. На полях використовує, переважно, органічні добрива (гній). У минулому році їх внесено на площі більше 1 тис.га. 

Керівник ТОВ «Агрофірма «Київська» – Ярослав Миколайович Білоус, котрий більше 8-и років працює в сільському господарстві, розповів «Макарівським вістям» про діяльність підприємства.

– Мабуть, ніхто не може краще розповісти про своє підприємство, ніж його керівник. Розкажіть історію підприємства, як все починалось.
– Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Київська» створене на базі радгоспу «Київський». У 2000 році його було перейменовано в приватне підприємство, а з 2002 року – в ТОВ «Агрофірма «Київська». З того часу почався розвиток Агрофірми в сучасних реаліях української економіки. Підприємство було і залишається у Макарівському районі: працює в нашій Поліській зоні і будує збалансоване сільськогосподарське підприємство, орієнтоване на комплексний підхід роботи на землі. «Агрофірма «Київська» має три основних напрямки розвитку.

МОЛОЧНЕ ТВАРИННИЦТВО

Товариство є членом Асоціації виробників молока, постійно бере участь в усіх заходах, які організовує Асоціація. Для прикладу: два роки тому на базі нашого підприємства проводився «Всеукраїнський Молочний Конгрес». Були присутні делегати з усієї України – виробники молочної продукції, представники районної влади, депутати районної ради та голови сільських рад Макарівського району. Учасники ділились своїм досвідом, розказували і показували, чим займаються їх підприємства, обговорювали технологічні нюанси та методи популяризації молочної галузі в Україні.

Як показує досвід, розвиток сіл та районів, де займаються сільським господарством, неможливе без тваринництва взагалі, і молочного скотарства зокрема. Україна не може весь час «падати» у виробництві тваринницької та молочної продукції і закуповувати цю продукцію за кордоном, а не самим її експортувати. Тому, цей напрямок для нас є основним, профілюючим і наша компанія, що стосується технології виробництва молока, є однією із провідних виробників в Київській області.

Поки ще не маємо переробки власної продукції. Цим потрібно займатись професійно, йти до власної переробки крок за кроком, щоб бути конкурентоздатними на цьому ринку. В молочній галузі, як і в інших сферах сільськогосподарського виробництва, багато чого залежить від цін на світових ринках, оскільки ми, врешті-решт, конкуруємо не з сусідами по району чи то області. Фермери України конкурують з фермерами Нової Зеландії, США та європейськими виробниками молока. Ціна на молоко в Україні залежить від світових цін на цю продукцію. Звичайно, є місцеві нюанси, але це тільки частково впливає на ціноутворення вартості молока. Якщо тренд на молоко у світі склався такий, що воно дешевшає, оскільки в Євросоюзі зняли квоти на виробництво молока, а в Новій Зеландії розпочався сезон, коли корови пасуться цілий рік на пасовищах і в цих регіонах молока виробляють більше (що тисне на світовий ринок), то і в Україні ціни будуть знижу ватись і українські виробники мають «вписуватись» в ці ціни зі своєю собівартістю.

agrk_Та нічого з цим не вдієш, працюєш лише на зниження собівартості та на високу продуктивність. Потрібна наполеглива щоденна праця для того, щоб контролювати витрати. Ферми потребують уваги 365 днів на рік і 24-и години на добу. Процес доїння не зупиняється, практично, ніколи. Наш доїльний зал на фермі в селі Маковище обслуговує понад 600 голів. Загалом, на добу на двох фермах (друга наша молочно-товарна ферма знаходиться в селі Великий Карашин) виробляємо майже 20 тонн молока.

Коментар по темі від Світлани Федотової – начальника відділу закупівлі сировини компанії «Рудь» (ПАТ «Житомирський маслозавод»): 

– У нас особлива увага на виробництві приділяється параметрам сировини, що надходить для переробки. Для виготовлення морозива за європейськими вимогами використовується молоко-сировина із гатунком тільки «екстра». Саме тому компанія «Рудь» серед постачальників молока «екстра» обрала партнером ТОВ «Агрофірма «Київська», яка вже протягом семи років постійно постачає молоко високої якості та є надійним і порядним партнером.

ВИРОЩУВАННЯ КАРТОПЛІ

Щороку, приблизно на 400-х гектарах ми висаджуємо картоплю, враховуючи сівозміни полів. Наше господарство – одне з небагатьох в районі, що намагається максимально враховувати сівозміну, яка йде на користь нашим ґрунтам. Черговість посівів залежить від того, якими були «попередники», адже не всі наші поля підходять для всіх культур. Є певні обмеження, різні ґрунти. Бувають і підтоплення ґрунтів, багато є піщаних, є кислі ґрунти… Тому, що саме сіється і на яких полях, залежить від багатьох факторів та погодних умов, які складаються.

Наше підприємство – одне з найбільших виробників картоплі в області. Постачаємо її в різні торговельні мережі, працюємо з
виробниками крохмалю.

РОСЛИННИЦТВО

Ми знаємо – в сільському господарстві нічого не буває швидко. Цій справі треба присвятити все життя, горизонт планування – десятиліття. Робота на землі – це довгострокова перспектива. Для прикладу, скажу про обробіток полів, які були практично «цілинними» і, коли працюємо з ними два-три роки, – тільки після цього можна розраховувати на якусь віддачу. Наразі ми сіємо пшеницю, жито, овес, сою, соняшник, кукурудзу. Частина вирощеної продукції йде на корм для тварин, частина – на продаж.

Ці три напрямки і складають збалансоване сільськогосподарське виробництво. Як впливають на врожай погодні умови? Відчутно, можна так сказати, навіть дуже відчутно. Минулого року просто катастрофа була в рослинництві. Ми, як і багато наших сусідів і приватних господарств нашої зони, дуже постраждали від посухи. Вона частково знищила врожай пізніх зернових та картоплі.

За рахунок збалансованості виробництва (наявність і тваринництва, і рослинництва) вдалось втримати підприємство в «здоровому» стані. І це дало змогу нам самостійно планувати і розвиватися, виконати наші зобов’язання як по орендних платежах, так і по сплаті податків, провести вчасно цьогорічну посівну кампанію і оптимістично дивитись в майбутнє в теперішні складні часи.

Минулий рік в черговий раз довів, що сільське господарство – це дуже ризикована справа: один рік може знищити і перекреслити всі плани. Тож необхідно передбачати такі ситуації, як посуха, зливи (ерозії ґрунтів при зливах), буревії тощо. Зі стихійними явищами боротися неможливо, але потрібно враховувати такі ризики.

– Останнім часом зустрічається багато інформації, що аграрії «не чисті на руку» і, орендуючи землю, виснажують її хімічними добривами. А як це відбувається у Вас на підприємстві?

– Маючи тваринництво, маючи дві ферми, де утримуються більше 2200 голів великої рогатої худоби, ми маємо змогу на поля, на яких працюємо, вносити органічні добрива, для чого і є вся необхідна техніка. Також, розуміючи соціальну складову цього питання і те, що окрім як в нас, органічні добрива дістати у нашому районі майже неможливо, ми йдемо назустріч, в першу чергу, нашим пайовикам, забезпечуючи їх щорічно органічними добрива за пільговими цінами.

Звичайно, простіше застосовувати мінеральні добрива, які швидко можна розсіяти по полях. Але ж ми знаємо, що це призводить і до засолення ґрунтів, і, з часом, до погіршення їх родючих властивостей. Тому саме органіка дає можливість підтримувати наші «бідні» поліські ґрунти в належному стані і залишити нашим нащадкам родючі землі. Тільки в минулому році більше тисячі гектарів ми підживили органічними добривами.

– Ярославе Миколайовичу, а як Ви ставитесь до продажу земель сільськогосподарського призначення?

– У ринку земель сільськогосподарського призначення є багато «плюсів» та «мінусів». Моя позиція така, що так, як склалося в Україні з розпаюванням землі, економічними реформами, вважаю, що зараз запровадження ринку землі сільськогосподарського призначення принесе набагато більше шкоди, ніж користі. На мою думку, цивілізовані орендні відносини – це найкращий варіант як для власників землі, так і для сільського господарства, як для самих громад, так і для держави в цілому. І потрібно працювати саме над створенням умов по довгостроковій оренді, оскільки в короткостроковій є багато ризиків. І з такими ризиками зіштовхуються підприємства, в тому числі, і в нашому районі.

Земля – це унікальний ресурс і з ним треба дуже обережно поводитись. Нам багато розповідають про «вільний продаж землі в розвинутих країнах», але мало хто говорить про деталі — в цих країнах продаж землі настільки зарегульований, що, фактично, вільного ринку не існує!

В нашій країні потрібно також не забувати й про соціальну складову «земельного питання». Земля знаходиться навколо сіл, і підприємства, котрі орендують десятки тисяч гектарів землі, фактично працюють в десятках сіл, де проживають тисячі людей. Працюючих же на таких підприємствах, – декілька десятків людей, тому що вони займаються, переважно, рослинництвом. Дайте відповідь на запитання: а що робити решті? Тому наголошую, правильні цивілізовані орендні відносини дадуть змогу розвивати і сільське господарство, і місцеві громади.

– Яким Ви бачите підприємство через 5 років? 

– В сільському господарстві є лише одна правильна стратегія – сталий органічний розвиток. Інших варіантів просто не існує, все інше – лотерея. Тому наші плани на наступні роки – це покращувати землі, де ми працюємо, та покращувати технології роботи як у рослинництві, так і у тваринництві. У нас немає амбіцій радикально збільшувати банк землі чи розширюватись в інші райони та області. Ми хочемо якісно обробляти землі на яких працюємо, досягати там максимальної ефективності.

Щодо напрямків розвитку – думаємо над переробкою власної продукції: це стосується як молока, так і рослинництва. Плануємо повернутися до вирощування традиційних культур Полісся, таких як льон-довгунець. Але для успішного розвитку цього напрямку, крім вирощування цієї культури, потрібно планувати і її переробку. А це вже має бути комплексна програма, можливо і за участі держави, хоча ми в своїй роботі не звикли розраховувати на державну підтримку, тим паче, в такі нелегкі часи для країни, як зараз. У будь-якому випадку – це довгостроковий проект, він нам цікавий.

– На Вашу думку, які проблеми є у аграріїв? 

– Проблеми для всіх сільськогосподарських виробників однакові. Всі ми живемо в умовах, коли в країні залишається все менше галузей промисловості та сільського господарства, що працюють. Сільське господарство і зараз залишається однією із галузей, яка тримається «на плаву».

На жаль, останні роки показують, що ситуація і в нашій галузі погіршується: світові ціни на нашу продукцію (від яких ми дуже залежимо!) падають, а ціни на добрива, насіння, засоби захисту рослин, техніку та запчастини – зростають. Це все ті продукти, які мають значну валютну складову, а наші вітчизняні продукти не всі конкурентоздатні і не завжди є в достатніх обсягах.

Також залежимо від погодних умов: будь-яке стихійне явище в природі може призвести до банкрутства підприємств галузі, тим паче, якщо підприємства ведуть ризиковану політику і не працюють на довгострокову перспективу.

З 2016 року змінилась і система оподаткування. Спрощена система оподаткування для сільськогосподарських підприємств поступово зникає. З цього року всі сільськогосподарські виробники вже будуть платити ПДВ в бюджет(чого раніше не було!), а в подальшому спрощена система може бути взагалі ліквідована. В агровиробників буде менше часу думати про технології, про виробництво, а доведеться набагато більше уваги приділяти бухгалтерії.

Тобто, фактично єдина «дотація» для сільськогосподарських виробників, яка працювала у нас в країні у вигляді спрощеної системи, буде скасована. Я не буду навіть згадувати про те, які дотації мають виробники сільськогосподарської продукції в Європі та інших країнах!

– Ярославе Миколайовичу, на Вашу думку, чи перспективні малі сільськогосподарські підприємства?

– Кожна модель має перспективу, головне тут – знайти свою нішу і в ній працювати. Конкурувати у вирощуванні зернових – немає жодного сенсу. А щось спеціалізоване, з дрібною переробкою – має перспективу. Але це зовсім інші технології і бажання людей. У кожному селі є такі люди, обов’язково чоловік 5-10. І їх треба підтримувати, щоб вони могли виробляти продукцію і могли виходити на відповідні ринки.

– Ваше підприємство опікується життям району чи окремих сіл та громад? Чи проводите якісь соціальні заходи?

– Звичайно, ми допомагаємо тим селам та громадам, де працюємо. З останніх подій – це відкриття дитячого садочка в Мар’янівці, де, фактично, основну частку на ремонт та облаштування приміщення (більше двохсот тисяч гривень) виділило ТОВ «Агрофірма «Київська» і разом з сільським головою Ніною Савенок реалізували цей чудовий проект. Цей захід – той перспективний досвід, де громада на базі школи, в якій були не завантажені приміщення, змогла створити дитячий садок. І ця модель може бути використана й для інших сіл Макарівщини. Ми готові ділитись своїм досвідом з іншими громадами району. «Агрофірма «Київська» на регулярній основі з року в рік надає багато соціальної допомоги і Великому Карашину, і Людвинівці, і Пашківці, і Маковищу. Це невід’ємна частина нашої роботи і є ознакою тієї плідної співпраці громад та підприємств, які працюють на їх території.

Спілкувався Максим КРАВЧЕНЯ.

 

Tags: , ,

Залишити відповідь