Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

Слово про вчителя


У кожного своя доля, своя дорога…Моя розповідь про жінку, звичайнісіньку людину, таку, як і ми з вами.

Полісся… Макарівщина… Саме сюди в с. Борівку після закінчення Київського педа- гогічного інституту ім. М. Горького в далекому 1969 році приїхала молода вчительська сім’я Богданенків. Павло Михайлович викладав фізику, а Людмила Петрівна – математику. Прикипіла душею молода сім’я до села. Тут народилися їхні діти: син Юрій та донька Оксана. Але Борівська школа в 1978 році була закрита і родина переїжджає в с. Комарівку.

Рідним стало для Людмили Петрівни це село з сосновими лісами, із п’янкими пахощами хвої, хороводами беріз, щирими, привітними, відкритими людьми. Доля розпорядилася так, що вже 38 років щодня поспішає до місцевої школи тендітна, привітна жінка – вчитель математики Людмила Петрівна Богданенко Цього літнього дня у Вчителя ювілей. Роки, роки… Багато їх чи мало? Якщо оцінювати роки зробленого, то ціла епоха. Судіть самі: Людмила Петрівна має 47 років педагогічного стажу, 19 років працювала заступником з навчально-виховної роботи. По суті, більша частина життя пов’язана з школою, тому проблеми їй близькі й зрозумілі, як власні, сприймає жінка шкільні негаразди і болі, радіє успіхам.

Роки пробігли, мов сон… Сьогодні вчительку щиро вітає родина, педагогічний колектив, вдячні випускники. Доля наділила Людмилу Богданенко дивовижним умінням працювати з дітьми. Для скількох вихованців вона стала наставницею, саме тією, про яку згадують з особливим теплом, повагою і вдячністю. Бо вона майстер своєї справи. Секрет її педагогічної майстерності – в умінні тонко керувати процесом навчання, стимулювати пізнавальну активність учнів, поєднувати колективні форми роботи з індивідуальними. В полі зору Людмили Петрівни завжди учень – як особистість, з індивідуальним способом мислення. Найменший успіх не проходить повз увагу педагога. І заохочує вона учнів не тільки оцінкою, а й словом, усмішкою, лагідним поглядом. Учитель поважає своїх вихованців – це найголовніша живильна сила, яка породжує в них бажання вчитися, здобувати знання. А ще – висока педагогічна культура, творчість. Її уроки – це уроки педагогічної краси. Коли викладаєш свій предмет не один десяток років, здається, знаєш все до найменших дрібниць. Але Людмила Петрівна до кожного уроку готується як до першого: чітко визначає мету, методи і прийоми навчання. І діти – не пасивні спостерігачі, а «творці». Адже вчителька пам’ятає, що кожен урок повинен нести пізнання, викликати непереборне бажання в учнів знати більше.

Щирість, доброзичливість, повага до дітей, готовність їм допомогти у будь-яку хвилину – це ті риси, які допомагають учительці знаходити шлях до серця учня, дають змогу заглянути у внутрішній світ дитини. Жінка вчить школярів, що головне – не оцінка “заради оцінки”, а міцні знання й переконання мають бути усвідомлені кожним, і якщо дотримуватимешся цього правила – ніколи не завиниш перед власною совістю, досягнеш поставленої мети.

Прекрасних дітей виховала Людмила Петрівна. Вчительську династію продовжує її дочка, Оксана Павлівна, вчитель початкових класів Київської гуманітарної гімназії. Гордістю виповнюється серце матері, радіє вона успіхам дітей, внуків.

Колеги часто звертаються до неї за порадою і підтримкою, запозичують її тонкощі педагогічної майстерності. Мудра жінка, турботлива мати, лагідна бабуся, улюблена вчителька – це Людмила Петрівна Богданенко.

А доля не балувала її. Рано пішов з життя чоловік, втрата найстаршої онуки Лєни дуже ранили жінку. Але це не зломило її. Бо поруч – родина, колеги, вірні друзі. Є для кого жити, працювати. За творчу наснагу, вимогливість, результативність у роботі їй присвоєне звання «Відмінник освіти України».

І ці слова для Вас, шановна Людмило Петрівно:

Наставнику! Учителю! Колего!
Сьогодні ми бажаєм щиро Вам
Ще літ та й літ під Долі оберегом.
І хай таланить думам і словам.
Хай сіється розумне, добре, вічне.
І в юних душах щедро пророста,
І мрія Ваша, й праця титанічна,
І Ваш талант, і Ваша доброта!

Хай Господь благословить Вас, Людмило Петрівно, ще на довгі роки. Нехай людська шана буде подякою Вам за плідну працю, чуйність, уміння творити добро!

Валентина КОШОЛАП,
заступник з навчально-виховної 
роботи Комарівського НВО

Tags: , , , , ,

Залишити відповідь