Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

Прожив життя не даремно


Ім’я нашого земляка – Олександра Даниловича Поливача добре знане серед мешканців району як керівника ПМК-11. Цій організації, колективу він віддав половину свого неспокійного, насиченого цікавими подіями життя.

А народився Олександр Данилович грізного 1941 року в селі Ніжиловичі. Про здібності його говорить вже той факт, що, маючи 24 роки від роду, свою трудову діяльність розпочав викладачем Згурівського СПТУ № 45, тільки-но закінчивши з відзнакою Таращанський технікум механізації сільського господарства і отримав спеціальність техніка-механіка.

Та згодом повернувся у рідний район – працював майже 10 років у Макарівському районному обєднанні “Сільгосптехніка” начальником прорабської дільниці по механізації тваринницьких приміщень.

З 1976 по 2006 рік Олександр Данилович очолював Макарівську пересувну механізовану колону № 11 ( ПМК- 11) надавав велику спонсорську допомогу по покращенню спортивної бази шкіл у селах Гавронщина, Липівка, Королівка, за що нагороджений нагрудним знаком ” Відмінник народної освіти”. Це відзнака є свідченнням про його внесок у розвиток освіти району. Протягом трьох скликань підряд О. Д. Поливач був депутатом Макарівської районної ради.

Під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Олександр Данилович разом з колективом ПМК-11брав активну участь у газифікації сіл Губін, Зорін, Обуховичі Іванофранківського району.

У 1987 році під його керівництвом було збудовано перший газорозподільний пункт (ГРП) в Макарові і запалено перший газовий факел, який став символом наступної такої довгожданної газифікації всього Макарівського району.

Одразу після виходу на пенсію Олександр Данилови Поливач організував приватне підприємство ” Ясени-спецсервіс”. Маючи великий трудовий стаж та колосальний досвід роботи, він і далі надавав високоякісні спеціалізовані послуги населенню і успішно керував організацією, яка працюючи в Макарівському районі, продовжувала газифікацію сіл, котелень, ФАПів та приватних садиб…

2008 рік – газифіковано село Червона Гірка, прокладено 12 кілометрів газопроводу, збудовано 2 ГРП, підключено до “синього вогника” 120 будинків, підведено газ до ФАПів сіл Ситняки, Макар-Буда, забезпечено “голубим паливом” сільські ради Забуяння, Юрова, Ясногородки…І в наступні роки по селах підведено газ до дитячих садочків, клубів, церков, виконувалися всі види сантехнічних робіт, опалення, каналізація, забезпечувалось водопостачання…Всю цю роботу вчасно і якісно виконував спеціально підготовлений висококваліфікований персонал, очолюваний професіоналом Олександром Даниловичем Поливачем, легко вирішуючи найскладніші завдання в короткі строки і на будь-яких об’єктах.

СЛОВО- МАКАРІВЦЯМ:

 ХАВЧЕНКО Іван Дмитрович –  директор Макарівського цегельного заводу з 1979 по 2005 роки:

– Хто не чув про ПМК-11? Коли надійшла команда створити таку організацію, і я, і Олександр Данилович працювали прорабами, тільки в різних організаціях (я – в “Міжколгоспшляхбуді”, а Поливач -в “Райсільгосптехніці”). Тоді мій начальник – Володимир Остапович Шалабай призначив мене ” посередником” від нашого колективу для вирішення питань благоустрою, тощо…Я бачив, як нелегко було Олександру Даниловичу починати з “нуля” створювати велику організацію. Але його завзятість, ентузіазм і почуття високої відповідальності за доручену справу долали всілякі труднощі. А вони були, тому що життя таке… Особливо, коли відчутну роль відіграє людський фактор. Із завданням Олександр Данилович справився успішно.

Потім він став начальником ПМК-11, а я – директором цегельного заводу. І знову виробничі питання звели нас до купи. В той час на нашому заводі будували котельню і ставили огорожу навколо території. Все виконувалося в строк і, що особливо важливо, – якісно. В процесі роботи спочатку ми просто спілкувались “на рівних”, як спеціалісти, а потім це переросло в товариські стосунки, ми почали дружити сім’ями. Наші діти ходили в один клас. Як повиростали та одружувались, то разом справляли весілля…У вільний від роботи час Олександр Данилович любив мисливство. Ми з ним не пропускали жодного сезону, обоє ж – заядлі мисливці.

Багато радісних і сумних подій життя переживали ми…Та як не є, а Олександр Данилович був веселим, щирим другом, людиною компанійською. Його посади не викликали в ньому зверхності й пихатості у ставленні до інших людей. Я дякую Богу, що на моєму життєвому шляху завжди поряд був такий друг.

ДУБАСЬ Степан Кононович – голова Макарівського колгоспу “Комуніст”.

– Я 20 років працюва у колгоспі в Макарові. Та знайомий з Олександром Даниловичем був давно, коли я ще очолював колгосп імені Щорса в селі Вільно. Всі тваринницькі ферми району, в тому числі і нашого господарства, були на обслуговуванні ПМК-11, яким керував Олександр Данилович. А робота є робота – всяке тряпляється в процесі діяльності. Бували на фермах аварійні ситуації, які власними силами не можна ліквідувати. Іколи б не звернувся за допомогою до Поливача, то ніколи б не було такого, щоб відмовив чи забарився. Ні! Він відразу вігукувався на прохання й швидко реагував, бо розумів, що зволікання може обернутися великими втратами для господарства.

Олександр Данилович умів реально оцінювати свої можливості, як керівника, і можливості своїх підлеглих, тому ніколи не давав безпідставних обіцянок, говорив обдумано, толково. А коли сказав,- то зробив. Дуже відповідальний був чоловік, людина слова і діла, що цінується в усі віки…

ЛЯШЕНКО Василь Хомич – Макарівський селищний голова 1989-1994рр:

– Жаль, що доводиться говорити про Олександра Даниловича Поливача в минулому часі, що його немає вже поряд з нами. Він був прикладом людини завзятої до праці, кмітливої і товриської. Коли постало питання створення такої організаціїї як ПМК, то роботу він почав з “нуля”, проте не побоявся взяти на себе відповідальність у такій серйозній справі. Він зумів, перш за все, сформувати дружний, хороший колектив. По-друге, був вимогливим до себе і до підлеглих…Цим заслужив авторитет і повагу, за що його неодноразово обирали депутатом Макарівської селищної ради і до виконання цих обовязків Олександр Данилович завжди ставився добросовісно.

 ТИЩЕНКО Віктор Дмитрович – головний інженер ПМК-11.

 – Більше 20 років я працював разом з Олександром Даниловичем і з них довгий час – на посаді головного інженера, тож бачи його хороші організаторські здібності, як керівника, від чого на 70 % залежить успіх всього колективу. Він багато піклувався про організацію і колектив у цілому,завжди допомагав як матеріально, так і морально підтримував.

Коли доручили йому створення організації, то він починав її будівництво на чистому полі й доклав багато зусиль і вміння, щоб побудувати базу, забезпечити її необхідними технічними засобами. Все це не так легко давалося, як може здатися на перший погляд…

За період нашої спільної праці було багато зроблено в питанні газифікації населених пунктів як Макарівського, так і Поліського, Іванківського районів. Працювали ми й у Житомирській області, а також на ЧАЕС, де підводили газ до саркофагу.

…Від імені всього колишнього колективу нашого ПМК-11 висловлюю глибокі співчуття родині Олександра Даниловича. Ми згадуємо його з великою шаною і вдячністю за невтомну працю. Він прожив життя недаремно! Сучасникам – керівнакам раджу брати за приклад його досвід. А нам запалюючи в своїй оселі “голубий вогник”, згадувати тих, хто сприяв його появі в нашому районі, зокрема.

   Тетяна ЯСИНЕЦЬКА

Tags: , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити відповідь