Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

SOS! Музею Олександра Підсухи потрібна допомога


Де б я не був, ведуть у Ніжиловичі 

Усі стежки й доріженьки мої…

Олександр Підсуха.

Теплого і сонячного жовтневого дня учні та вчителі Королівської ЗОШ І-ІІІ ступенів відвідали музей Олександра Підсухи у с. Ніжиловичі. Цей день був визначний, бо 97 років тому народився український поет, письменник, драматург, публіцист, громадський діяч Олександр Миколайович Підсуха.

Візиту гостей була надзвичайно рада засновниця музею та берегиня пам’яті поета Зінаїда Андріївна Шевченко. Вона радо зустріла усіх та із задоволенням провела екскурсію. Тією самою стоптаною стежиною, якою колись Олександр Миколайович йшов до школи, учні та вчителі прямували до музею.Будівля старої школи захована у розкішному саду і квітнику. Зінаїда Андріївна цікаво розповідала про життя та творчість Олександра Підсухи, читала напам’ять його вірші, цитувала висловлювання. Вона із трепетом показувала кожну сторінку, книгу, лист чи газету, де згадувалося або повідомлялося про поета. У тісній кімнатці кожний предмет так чи інакше був пов’язаний з іменем та творчістю Олександра Миколайовича. Що не річ – то спомин, вірш, цитата. Кожен хотів хоч декілька секунд, але посидіти на стільці, на якому у свій час сидів відомий поет.

Із повагою та вдячністю Зінаїда Андріївна демонструвала книги, які дарують їй, а, отже, і поетові Олександру Підсусі, який назавжди залишився живим у спогадах, у серцях українців. Бо, як говорить вона сама: «Я невід’ємна від нього». І хоча Зінаїда Андріївна давно на пенсії, однак і зараз працює учителькою. Учителькою «Підсухознавства».

У День народження письменника господиня музею пригостила відвідувачів яблуками із саду пам’яті, які, здавалося, мають особливу силу. Усі смакували солодкими дарунками та набиралися міцності і натхнення. І хоч із своїх 97 років Підсуха не прожив 25, але його дух присутній у музеї. Усе має особливу атмосферу, вплив. І зберігає цей дух невтомна берегиня – Зінаїда Андріївна.

Ця жінка робить велику справу. Вона береже минуле, пам’ять, спогади. І дуже прикро те, що держава не підтримує її. Цього року музею виповнюється 25 років. Стара будівля школи та подвір’я потребують догляду, ремонту, адже за багато років приміщення неодноразово пошкоджувалося, зазнало руйнації від природних явищ, у стінах утворилися дірки, аварійну стелю підтримує стовп.

Зараз, коли йде передвиборна агітація, багато кандидатів обіцяє працювати на благо народу. І дуже прикро, що жоден, до кого зверталася вчителька, не допоміг навіть організувати роботу, щоб полагодити огорожу, яка от-от повалиться, а біля криниці, з якої колись пив воду відомий поет, прикрутити дощечку – пам’ятний знак. З болем у серці усі сприйняли звістку про те, що уже немає хатини, з якої вийшов у світ Олександр Підсуха. Ще донедавна стояла вона пусткою на занедбаному подвір’ї ніби в очікуванні того, що вдячні нащадки, земляки відремонтують, вшанують світлу пам’ять про поета, а на подвір’ї зацвітуть яскраві квіти, які він так любив…

Екскурсія до музею – це своєрідний урок духовності, урок живого, щирого слова, яке западає глибоко в серце, зігріває теплом, бо недарма так часто туди приходять учні, прості мешканці сіл та міст, цілі групи людей, які хочуть познайомитися із музейним Підсухою та берегинею його пам’яті Зінаїдою Андріївною.

Ірина Михайленко.

Tags: ,

Залишити відповідь